Щороку 600 представниць слабкої статі гинуть в Україні від домашнього насильства. Лише 10 % з 1 млн жінок, які піддаються насильству, вирішуються говорити. Про це йдеться у статті свіжого випуску журналу "Новое Время".
За словами Анастасії Дєєвої, заступника міністра внутрішніх справ України з питань європейської інтеграції, кожен день поліція фіксує 348 фактів домашнього насильства, і в 70-80 % випадків його жертвами стають жінки.
Розрахунки, проведені Інститутом демографії і соціальних досліджень за замовленням Фонду народонаселення ООН, говорять про те, що щорічно 1,1 млн українок стикаються з фізичною та сексуальною агресією в сім'ї. І більшість з них мовчать.
"У поліцію звертаються тільки 10-15 % постраждалих", — стверджує Катерина Левченко, президент Міжнародного правозахисного центру Ла Страда-Україна. Так, за даними Українського інституту соціальних досліджень, лише 27 % жінок вважають образи проявом насильства і тільки 32 % подібним чином оцінюють приниження. Для 49 % респонденток насильство — це побої, а 56 % згодні вважати насильством зґвалтування.
"У нас вся система виховання побудована на тому, що дівчатка слабкі, — говорить Ганна Довгопол, координатор програми " Гендерна демократія в представництві Фонду імені Генріха Бьолля в Україні. — Вважається, що їх потрібно захищати, а значить мається на увазі, що їх можна бити".
Левченко з Ла Страда називає домашнє насильство не просто проблемою, а "війною на маленькому полігоні": щороку в країні від рук партнерів гинуть 600 жінок. Це в 3,5 рази більше, ніж їх гине в ході бойових дій в зоні АТО".
Андрій Ткачов, старший інспектор з особливих доручень Департаменту патрульної поліції, розповідає про невелике дослідження, що його підлеглі нещодавно провели в Дніпрі. Ті опитали 29 жертв домашнього насильства і з'ясували, що 23 жінки знайшли більше сотні причин, що виправдовують агресію їх співмешканців. "У психології цей стан називається "стокгольмський синдром", — говорить Ткачов.
За словами старшого інспектора, жертви схильні виправдовувати своїх мучителів з багатьох причин: тут і фінансова залежність, і відсутність власного житла, і нерозуміння того, як уникнути агресії, а також невіра в те, що хтось може допомогти. А як же жінкам вірити в захист, кажуть експерти, якщо за фактом закон лише зрідка стає на бік принижених і ображених. Тільки троє з десяти українських чоловіків, обвинувачених у насильстві по відношенню до членів своїх сімей, що тягне на кримінальний злочин, отримують реальні тюремні терміни. До такого висновку прийшли експерти Женевського центру демократичного контролю над збройними силами (DCAF), які досліджували проблему спільно з колегами з Ла Страда-Україна.
Подібний результат не здивував аналітиків DCAF, тому що вони з'ясували і інший момент: за їхніми даними, майже 40 % працівників системи кримінального правосуддя — поліцейських, прокурорів, суддів — вважають домашнє насильство приватною справою. А 60 % впевнені, що жертви самі винні в тому, що з ними сталося.
Крім того, за даними DCAF і Ла Страда-Україна, більше чотирьох п'ятих поліцейських і суддів у країні розглядають випадки домашнього насильства як "сімейну суперечку", очікуючи, що жертви пробачать кривдників заради збереження того, що в радянські часи називали осередком суспільства. Подібні справи вітчизняні слуги закону часто розглядають без присутності жертви, а середня тривалість кожного судового слухання складає всього 7 хвилин.
Навіть ті працівники карного правосуддя, які усвідомлюють серйозність проблеми, не завжди можуть якісно виконувати свою роботу. Тому що вони обмежені в можливостях. Бачек з Центру допомоги жінкам каже: після звернення жертви домашнього насильства в поліцію співробітники правоохоронних органів повинні передати інформацію по ланцюжку всім структурам, задіяним у роботі з такою категорією людей. Іноді на це йдуть місяці.
Юрист Ла Страда-Україна Людмила Кормош, яка консультує жертв сімейної агресії, розповідає: часто прохання про допомогу для тих, хто звернулися стає додатковою травмою. Адже щоб притягнути кривдника до кримінальної відповідальності, недостатньо викликати міліцію — потрібно звернутися до дільничного інспектора, взяти направлення на судмедекспертизу, зафіксувати факт нанесення тілесних ушкоджень.
При цьому, за словами Кормош, бюро судмедекспертизи є не скрізь, і вони працюють не цілодобово. А на зняття побоїв за законом відведено три дні. І якщо інцидент стався в п'ятницю ввечері, то в понеділок вранці вже може бути пізно.
Однак, калічаться не тільки жіночі долі. Люди, які виросли в обстановці регулярних сімейних конфліктів, дорослішаючи, втричі частіше стають жертвами або агресорами, ніж ті, хто не стикався з подібним у дитинстві.
У всій цій сумній історії є й економічний аспект. Експерти Фонду народонаселення ООН підрахували, що ціна насильства над жінками в Україні — витрати, які несе держава і самі сім'ї (адмінвитрати, втрата майна і працездатності), — досягає $ 208 млн в рік. При цьому міжнародні дослідження говорять про те, що $ 1, вкладений в профілактику, економить $ 15-20 подальших витрат, викликаних агресією.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), насильство над жінками — світова проблема. Третина опитаних ВООЗ представниць слабкої статі з різних країн заявили, що вони піддавалися насильству з боку їх чоловіків. Найвищий показник подібних відповідей аналітики зафіксували у країнах Південно-Східної Азії (37,7 %). Однак і в ЄС 23 % опитаних жінок говорять про те ж.
Мова йде не просто про жорстоке поводження — статистика ВООЗ свідчить, що 38 % вбивств жінок у світі — справа рук їх партнерів. Серед європейських і північно-американських держав Україна за рівнем гендерного насильства знаходиться у другій — більш позитивній — частини списку. Але це не привід для самозаспокоєння.
В Україні лише з 2002 року домашню агресію стали визначати як адміністративне правопорушення. Вже щось. Але, як кажуть експерти, без кримінального покарання подібна міра неефективна. У Європі, наприклад, насильство в сім'ї криміналізоване.
Втім, є і хороші новини. Чотири місяці тому Нацполіція запустила пілотний проект під назвою Поліна в Дарницькому районі Києва, Малиновському районі Одеси, а також у Сєвєродонецьку. МВС створила мобільні групи, які виїжджають виключно на виклики жертв сімейних сварок. Їх досвід в найближчому майбутньому поширять і на інші регіони.
Детальніше читайте у свіжому випуску журналу "Новое Время".
