Журналіст УНІАН Дмитро Хилюк вже понад рік перебуває у російському полоні. Його офіційний статус - не військовополонений, а цивільний заручник. Таких мають віддавати поза обмінами, однак ворог цього не робить.
Як йдеться в сюжеті 1+1 в ефірі телемарафону, увесь минулий рік держава, сподіваючись звільнити Хилюка, просила журналістів не робити про нього матеріалів, а тепер - навпаки.
Батько Дмитра Василь показав журналістам напівпорожню кімнату сина, яку російські буряти розбили й розікрали понад рік тому. У село Козаровичі під Києвом окупанти увійшли 26 лютого 2022 року, розставили тут свою техніку й пішли по будинках.
Один зі снарядів під час бою в селі влучив і в будинок Василя, батька українського журналіста Дмитра Хилюка. Тоді вдома була вся родина - Дмитро та його хвора мама з батьком.
Згодом росіяни почали "полювати" на чоловіків у Козаровичах. "Ми з Дімою пішли подивитися, що ж тут робиться, хотіли прибрати трохи. І тільки доходимо до хати своєї, а вони налітають п'ять людей з автоматами, з матюками, кричать", - згадує батько журналіста. Того вечора вони схопили й сина, і батька.
Як розповідає шеф-редактор УНІАН Михайло Ганницький, Дмитра росіяни змушували рити окопи та траншеї. Хилюк вже з окупації писав йому приватні смс про розбитий будинок та порожні магазини в селі. Жодних даних про російські війська Дмитро не передавав.
Чи знали рашисти, що Дмитро - журналіст, достеменно невідомо. Однак десь у Росії його тримають досі та не хочуть відпускати.
"Жодного разу російська сторона не виконала обіцянку щодо Дмитра й ще кількох людей. Узгодили списки на вечір, а на ранок не привозять на обмін", - заявляє Ганницький.
Офіційний статус Дмитра Хилюка й таких, як він, - цивільні заручники. Скільки зараз таких ворог утримує у своїх в'язницях, у Координаційному центрі штабі з питань полонених не кажуть. Розповідають лише, що за рік звільнили майже 2,5 тис. людей, серед яких цивільних - трохи більше як сотня. Адже за міжнародним правом, обміняти їх на військових не можна, а відпускати ворог цивільних не хоче.
Василь показав журналістам місце, де їх із сином утримували росіяни - це підприємство у Козаровичах просто на їхній вулиці. Згодом батька відпустили, а Дмитра та інших відвезли у невідомому напрямку. Голова Димерської ОТГ Володимир Підкурганний каже, що з їхньої громади досі 42 людини перебувають у російському полоні.
Торік з однієї з російських колоній від Дмитра Хилюка прийшов дуже короткий лист, тільки три речення. Ця записка підтверджує: він живий. "Дорогі мої мамо і тату, я живий, здоровий. В мене все хорошо. Діма", - йшлося у листі.
Будинок Дмитра вже відбудували друзі, колеги та громада. Старенькими батьками Хилюка нині опікується його колега Тетяна Поляковська - передає їм його зарплату та підтримує моральний дух. "Я мрію, щоб Діма з батьками кудись поїхав відпочив", - каже Таня.
Мама Дмитра не може стримати сліз, говорячи про повернення сина: "Зацілую, заобіймаю, а тоді буду всі пилинки здувати".
