У Донецьку російські куратори вирішили провести "вибори без вибору": в ході всенародного голосування" пост "президента ДНР" повинен отримати ставленик Кремля Денис Пушилін — людина несамостійна і слухняна.
Єдина мета заходу — показати Європі, що в регіоні є "легітимна влада", йдеться в статті журналу "Новое время".
Павло Канигін, журналіст російського видання "Новая газета", який відстежує ситуацію на сході України, каже: підготовка до "виборів" у Донецьку проходить навіть жорсткіше, ніж це було у 2014-му, коли тут готували "референдум".
На нинішній "акт волевиявлення громадян" не допустили не тільки спостерігачів, але навіть і лояльні, хоча і не відверто прокремлівські російські ЗМІ. "По суті, ми бачимо московську грубу ручну політику управління "ДНР", яка стала більш суворою, менш ліберальною", — говорить Канигін. Ручна політика покликана допомогти ручному "кандидату" — а їм, судячи з усього, Москва вибрала Пушиліна.
Вже на сьомий день після загибелі Захарченко цей чоловік, який займав пост голови народної ради", став виконувати обов'язки першої особи "ДНР".
Далі Пушилин взявся зміцнити власну владу. А 10 жовтня підвищив свій статус до кремлівських небес — провів у Москві переговори з Владиславом Сурковим, помічником президента РФ і людиною, яка в Кремлі курирувала "російську весну", а тепер є "головним" по Донбасу.
Читайте такожВ ІС розповіли, що відбувається в "ЛДНР" напередодні "виборів"
Чиновник пообіцяв Пушилину, що зарплати трудящих в ДНР зростуть на 10 %. З тим представник трудової Донеччини і повернувся. Але привіз Пушилин не тільки обіцянку — на думку ряду аналітиків, поїздка в Кремль допомогла людині з приставкою "в. о." легітимізувати свій статус "кандидата Москви". Що автоматично означає перемогу на виборах. Але хоча б ілюзія всенародного референдуму потрібна російській владі — таким чином вона хоче легалізувати донецьку "владу" і змусити офіційний Київ вести з нею переговори.
Тому що зараз на зустрічі контактної групи в Мінську сепаратисти — це всього лише гості, запрошені туди російськими учасниками. А прямі переговори з "главою республіки", за словами Гармаша, рівнозначні визнанням Україною "ДНР".
Фактично перемога вже у Пушиліна в кишені. Але вона означає ще одну перемогу — її здобув Сурков.
За словами Іллі Пономарьова, колишнього депутата російської Держдуми, за вплив на окупованому Донбасі борються три групи. Перша — це Сурков і його оточення. Друга — російські спецслужби ФСБ і ГРУ: вони не тільки контролюють силовиків у "республіках", але і займаються бізнесом на віджатих українських територіях. Третя група — це ті, кого в українських джерелах називають "російсько-терористичними військами": кадрові військові з РФ, які контролюють донецьку "армію" і працюють в регіоні з контрабандою.
“Ці три групи ненавидять одна одну, конкурують між собою. Тому на Донбасі немає єдиного центру впливу, — каже Пономарьов. — Донбас — це павутина з інтриг, бізнесу та обкатки найбрудніших політичних технологій".
За часів Захарченка кращі позиції в цій павутині мала пара ФСБ — ГРУ. Тому що саме спецслужби були головним куратором "глави ДНР".
Представник однієї з компаній, що працюють на українському енергетичному ринку, знайомий з ситуацією на Донбасі, на умовах анонімності пояснив НВ: з окупованих районів сходу України щомісяця вивозять в РФ близько 500 тис. т антрациту. Половину цього обсягу росіяни обхідними шляхами відправляють на експорт. Доходи Захарченка від цього "бізнесу", здійснюваного за допомогою ФСБ, обчислювалися мільйонами доларів.
Подібне положення справ не влаштовувало багатьох — як в Донецьку, так і в Москві. Тому що "вождь" не тільки заробляв, але був ще й "яструбом" — прихильником війни до кінця і "ніяких переговорів з Києвом". У той час як Кремль вирішив зробити ставку на появу в регіоні миротворців, основу яких становили російські військові. Так присутність військових з РФ на сході Україні була б легалізована. Пономарьов пояснює: оскільки Захарченко представляв собою "символ оборони Донбасу", зняти його простим шляхом було неможливо. Екс-депутат Держдуми стверджує, що рішення про ліквідацію "символу" приймали в Кремлі.
Пушилін ж був у регіоні приблизно тим же, каже Кривошеєв, що і російський прем'єр Дмитро Медведєв при Путіні — карикатурною фігурою правителя. Саме така людина і була потрібна Суркову — людині, яку західні ЗМІ називають "яструбом" Кремля, яка має серйозний вплив на Путіна в питаннях Донбасу. Пономарьов пояснює: помічник російського президента завжди вибирає безпринципних людей, які повністю підкоряються і не мають своєї думки.
Пушилін в цьому сенсі ідеальний кандидат. “Захарченко теж не був повністю самостійною фігурою, — упевнений російський журналіст. — Але Пушилин ще більш керований і куди менш імпульсивний".
Перестановка у вищих ешелонах "влади" йде на тлі затяжного падіння "республіки" в економічну прірву. У Донецьку, колись одному з найбагатших регіонів країни, де нові автомобілі купували майже так само часто, як у Києві, сьогодні відмінною вважають зарплату 8-10 тис. руб. Це майже вдвічі менше, ніж середній заробіток в Україні, що становить 9,1 тис. грн (21 тис. руб.).
Ставка рядового лікаря — 5,5 тис. руб. (2,3 тис. грн), вчитель в школі отримує близько 4 тис. руб. (1,7 тис. грн). Подібна ситуація і в "ЛНР". Заробити більше в "ДНР" можна тільки на війні: в армії навіть рядовий отримує близько 15 тис. руб. (6,3 тис. грн). А все завдяки допомозі росіян: за інформацією Володимира Єльченка, постійного представника України в ООН, РФ щорічно витрачає $ 1,3 млрд на підтримку бойовиків "ЛДНР".
Жителі окупованої частини Донбасу, за словами Ігоря Тишкевича, експерта Інституту майбутнього, усвідомлюють, що від їхнього вибору нічого не залежить — всім заправляє Москва.
Детальніше читайте в новому номері журналу "Новое время"
