Відколи Володимир Путін прийшов до влади в 2000 році, аналітики як всередині Росії, так і за її межами здебільшого зосередилися на двох інтерпретаціях його режиму.
Одна з них говорить про те, що Росія – це мафіозна держава, в якій головна мета правлячої еліти полягає в тому, щоб красти гроші вдома і витрачати їх за кордоном. Друга ж стверджує, що Путін став заручником власної популярності і робить все можливе в Росії і за її межами, щоб лише підтримати свій рейтинг схвалення.
Про це в статті для New York Times пише науковий співробітник московського Центру Карнегі Олександр Баунов. Ці теорії створюють зручні рамки для розуміння Росії, адже мають наліт моралізму. З цих причин багато політиків, аналітиків і вчених як на російській території, так і на Заході, погоджуються з ними. Але такі пояснення не дуже збігаються з реальністю. Щоб насправді зрозуміти мотиви Кремля, на думку автора, потрібно подивитися на те, як сам Кремль підриває ці теорії.
Читайте такожУ Кремля інші уявлення про силу держави, ніж у Європі - дипломат
Автор визнає, що корупція процвітає серед владної верхівки РФ. Чиновники отримують неабияку вигоду від своєї причетності до управління країною, ховають статки в офшорах або через купівлю нерухомості в Лондоні. Вони відсилають дітей на навчання в західні школи. Але якби російські еліти дійсно були мафією, яка дбає лише про власний добробут, вони б ніколи не пішли на щось, що б передбачало інвестування і витрати за кордоном. Разом з тим, агресивна зовнішня політика і авантюри Путіна впродовж останніх років, зокрема окупація українського Криму, отримали підтримку з боку більшості російських еліт всупереч тому, що це призвело до серії санкцій.
Також Путін, як і більшість авторитарних популістів, дуже дбає про свою популярність. Однією з головних цілей окупації Криму було посилити рейтинг схвалення, який почав падати. Але при цьому російський автократ також пішов на непопулярні заходи, такі як підвищення пенсійного віку, яке не подобається 90% росіян. То про що все це каже? Чому російський режим знову і знову наважується на поведінку, яка ставить під удар особисте багатство оточення Путіна і шкодить популярності самого президента?
Читайте такожThe Atlantic: Росія надзвичайно слабка, але Путін умисне вдає її силу
На думку автора, вся справа в глобальних амбіціях російських еліт. Путін і його оточення вважають, що Росія повинна проектувати свою силу по всьому світі: економічно, військово і політично. Ці амбіції глибоко засіли в Росії через її велику територію й історію. Вони дещо ослабли, коли Кремль програв Холодну війну. Тоді більшість російських еліт вирішили, що найкращим виходом буде просто приєднатися до клубу переможців, тобто до Заходу. Але це тривало не довго.
Росія знову грає м’язами по всьому світу, відправляючи війська в Україну і Сирію, влаштовуючи кібератаки і намагаючись знайти союзників у своїй боротьбі за «багато полярний світ» серед політичних сил в різних кутках планети: на Філіппінах, в Африці, Європі, Південній Америці. Інколи ці її дії викликають негативну реакцію Заходу. Але ця реакція, на думку автора, входить в російську стратегію. Навіть у внутрішній політиці Москва керується більше своїми глобальними амбіціями, ніж міркуваннями про думку людей.
Лідери СРСР говорили, що їхня мета «наздогнати і перегнати Захід». Але Путін добивається дечого іншого. Він і його прихильники в російських елітах розуміють, що вони не можуть наздогнати, а тим більше перегнати Захід. Тому вони хочуть збудувати альтернативний світ.
