Ілюстрація / REUTERS

В 1985 році колишній агент ГРУ Віктор Суворов, який став істориком, опублікував новелу «Акваріум». Це була чудова спроба зобразити радянську спецслужбу, чия жорстокість здавалася такою високою, як і ефективність.

Найбільше враження справляв епізод книги, в якому зрадника закопували живцем. Це зняли на відео, щоб показувати потім новобранцям. Послання було чітким: покинути організацію живим неможливо. «Рубль за вхід, два – за вихід», - ця фраза стала неформальним гаслом радянського ГРУ. Але на початку цього року у Росії Володимира Путіна цей грізний імідж великого зла був назавжди знищений вибухом «чорнобильських масштабів». Велика Британія викрила двох вбивць з ГРУ: Олександра Петрова і Руслана Боширова, які намагалися отруїти колишнього колегу Сергія Скрипаля і його доньку.

Про це на сторінках New York Times пише російська журналістка і лауреат премії захисників свободи Держдепартаменту США Юлія Латиніна. Двоє російських вбивць були точно не Джеймсами Бондами. Вони були клоунами. Звісно, смертельно небезпечними, але все одно клоунами.

Відео дня

Читайте такожBloomberg: Незграбність ГРУ лякає і бісить Путіна

Вони зупинилися не в Ritz, а в двозірковому готелі у Східному Лондоні без ванни, але з пацюками. Очевидці кажуть, що вони курили марихуану і гучно розважалися з повіями. Замість того, щоб обережно позбутися пляшки з-під отрути під назвою «Новачок» і замести сліди, вони викинули головний речовий доказ проти себе в скриню для пожертв. Більше того, вони обрали для замаху отруту, яку швидко розбавляє вода. Тож погана погода фактично врятувала життя жертвам.

Чи російські шпигуни добре замаскувалися? Та не дуже. База даних паспортів, яку можна купити онлайн, легко викрила їхній зв’язок з російськими спецслужбами. Насправді в ній навіть був окремий список паспортів, виданих агентам ГРУ. Хіба ж нещасні російські агенти знали, що їх може викрити один єдиний файл. Але, зрештою, такі ляпи були не чимось новим.

В 2016 році агент ГРУ в Чорногорії переслав гроші на організацію перевороту в країні через Western Union. При цьому, він вказав в полі зворотної адресі штаб-квартиру ГРУ. Минулого квітня чотири агенти російської спецслужби прибули в Нідерланди із завданням влаштувати хакерську атаку. Один з них нащось зберіг чек за поїздку в таксі від штаб-квартири ГРУ до Московського аеропорту. А ще на початку цього року аж 305 пародій на Джеймса Бонда з Росії викрили через те, що всі вони їздили на автомобілях, зареєстрованих на адресу своєї бази.

«Шпигунство – одна з найважливіших професій у світі», - сказав нещодавно Володимир Путін.

Але якщо він так думає, чому ж тоді мириться з криворукими спецслужбами своєї країни? Відповідь проста: тому що ефективної державної машинерії в Росії немає. Державний апарат налаштований лише на шахрайство, некомпетентність і корупцію. Шпигуни не виключення. Тоді чому Путін не розчистить апарат? Відверта відповідь на це питання: тому що він боїться це робити. Ефективні військові можуть влаштувати переворот проти нього. Тому неефективність – це та ціна, яку заплатить Путін. Коли ж російський апарат заразився криворукістю?

Читайте такожWashington Post: Путін нікчемний стратег, і війна проти України це доводить

Перше публічне отруєння (вірогідно, за допомогою діоксину) сталося 5 вересня 2004 року. Його жертвою став кандидат в президенти України Віктор Ющенко, який був конкурентом проросійського політика Віктора Януковича. Але він все ж одужав і переміг на виборах. Через два тижні після його отруєння і невдовзі після завершення Революції троянд у Грузії відбулася ціла серія терактів проти інфраструктури. Як з’ясувала грузинська поліція згодом, все влаштувала група на чолі з майорами ГРУ Романом Бойком і Євгеном Борисовим.

Але атаки в Грузії були не дуже успішними. Агенти підірвали старий трубопровід, сплутавши його з новим. Замість організації вибуху в посольстві США, вони підірвали прилеглу стіну. Коли закладена бомба не знищила залізницю в жовтні 2010 року, агент-невдаха почав дурити своїх колег з ГРУ, стверджуючи, що Тбілісі умисне замовчує теракт. Щоб перевірити цю версію, заступник Борисова звернувся до моніторингової місії ЄС у Грузії з пропозицією допомогти у розслідуванні, підтвердивши тим самим походження пристрою. Через п’ять днів російську бомбу виявили неушкодженою. А російський майор ГРУ був принижений.

Колишній голова поліції Грузії Вано Мерабішвілі розповів автору, що жадоба стала причиною провального російського теракту в його країні. Російські офіцери вкрали кошти, переслані Москвою на організацію диверсії, лишивши від них лише крихти. І за ці крихти вдалося лише виставити себе на посміховисько.

Чому всі ці історії важливі? Тому що за всіма цими злодіяннями стоїть один і той же мотив. Отруєння Ющенка сталося 5 вересня 2004 року. Атаки в Грузії через тиждень після нього. Все це відбулося якраз на тлі демократичних революцій в Україні і Грузії, а також початку війни проти Іраку з ініціативи США.

Читайте такожAtlantic Council: Велика війна проти України закінчиться розпадом Росії

Колишній економічний радник Путіна Андрій Ілларіонов безсумнівно має рацію, коли каже, що ця війна стала переламним моментом для політики російського президента. До неї Путін позиціонував себе як союзника Заходу і навіть розмірковував про вступ Росії в НАТО. Але він вважав, що Ірак – це російська сфера впливу. Тому він був рішуче налаштований проти американського вторгнення в країну у 2003 році. Коли через рік в Грузії і Україні відбулися демократичні революції, на той час 51-річний екс-полковник КДБ відреагував на це не як на наслідок політичних помилок, прорахунків і нездатності корумпованих урядів впоратися з невдоволенням у цих країнах. Ні, він натомість вирішив, що все це – зловісна змова Вашингтона, який хоче оточити Росію у її «історичній сфері впливу». Американці посміхалися, коли переконували його в 2002 році змиритися з фактом приєднання Литви і Польщі до НАТО, а все нібито лише для того, щоб «вдарити його у спину».

«Ми повинні зрозуміти, що у спотворених поглядах Кремля на світ отруєння Ющенка і вибухи в Грузії були не атаками, а відплатою. Для Кремля Ющенко був агентом США лише тому, що його американська дружина працювала на американський Мінфін. Майстру шпіонажу Путіну здавалося, що він просто не може втрачати вплив через власні ж дії», - йдеться в статті.

І все це підводить до останнього питання: навіщо Путін все це робить? Відповідь очевидна: тому що він думає, що у нього немає вибору. І що саме американці, а не росіяни – агресори, а він просто відбивається.

Читайте такожThe Guardian: Росія веде війну проти України через слабкість і відсталість

«Він не може змінити свої погляди. Це було б рівнозначним перегляду його ставлення до самого себе як до могутнього лідера, який хоче зробити Росію великою знову. Йому довелося б визнати правду, що він, а не Америка, перетворює Росію на країну третього світу з відтоком найкращих умів, провальною економікою і без нічого, що можна було б запропонувати на обмін решті світу», - пояснює автор.