Ілюстрація REUTERS

Існує ворог, який переслідує пострадянські країни Східної Європи, підриваючи їхні уряди, атакуючи економіку і сіючи нестабільність.

Це Росія? Ні. Не меншою загрозою для таких країн, як Україна, Грузія і Молдова стало їхнє власне погане управління і зловживання з боку неформальної влади. І хоч ці слабкі місця роблять країни більш уразливими перед їхнім більш могутнім сусідом, винних у цьому доводиться шукати вдома. Про це на сторінках Politico пише експерт центру Carnegie Europe Томас де Вааль.

Він наголошує, що військова агресія Росії лишається головною загрозою для України. Зухвале захоплення трьох українських суден разом з екіпажами в Азовському морі торік – яскравий тому доказ. Однак, це не все, що загрожує країні.

Відео дня

Нещодавні події в Грузії також хороший приклад. Військова допомога США, яка включала поставку протитанкових ракет Javelin, зменшила страх Грузії, що Росія от-от знову наважиться на військову агресію. Тбілісі зменшив гучність своїх вимог прийняти його в НАТО. Вочевидь, відносини між Росією і Грузією серйозно покращилися з 2008 року, коли через початок війни дипломатичні відносини між країнами були розірвані. Москва втратила прямий вплив на Грузію, але зайняла Абхазію і Південну Осетію.

Читайте такожWashington Post: Трамп не єдиний будує стіни, це ще робить Росія

Сьогодні найбільша проблема Грузії – це не загрози з Москви, а її внутрішня брудна політична гра, яка може знищити найбільший інфраструктурний проект країни за багато років, а саме глибоководний порт в Анаклії на узбережжі Чорного моря. Його відкриття було заплановане на 2020 рік. Проект повинен був закріпити статус Грузії як важливого транзитного маршруту між Сходом і Заходом. Кавказька країна змогла б приймати великі контейнерні танкери й збільшити морський і залізничний потік. Проект привабив міжнародних прихильників. Група з чотирьох міжнародних інвесторів вклала 600 мільйонів доларів на завершення першої фази будівництва, а Єврокомісія збиралася профінансувати другий етап, на якому були б побудовані автомобільні й залізничні шляхи. Американський оператор SSA Marine of Seattle повинен був керувати терміналом.

Але тепер майбутнє порту невизначене. Проект тісно пов’язаний з колишнім прем’єр-міністром Георгієм Квірікашвілі, який пішов у відставку минулого року. Він в конфлікті з іншим екс-прем’єром Грузії Бідзіною Іванішвілі, олігархом, який спонсорує правлячу партію «Грузинської мрії». Банк TBC, який був відповідальний за фінансування порту, погруз у справі про відмивання грошей. Розслідування вважається політично мотивованим. Через нього Іванішвілі, який досі контролює новий уряд Грузії, намагається поквитатися з Квірікашвілі. Крім того, він і його бізнес-партнери зацікавлений у відкритті іншого порту в Поті.

Читайте такожWashington Post: Захід повинен допомогти Україні зберегти траєкторію реформ

Формально, чинний уряд Грузії підтримує порт в Анаклії. Тож у проекту є шанси пережити кризу. Власне, він надто важливий, щоб провалитися. Втім, невизначеність, створена політичною боротьбою, вже створила нестабільність і відкрила можливості перед аутсайдерами, які хочуть впливати на внутрішні справи Грузії. А зовнішньополітичних ворогів у Тбілісі не бракує. Порт в Анаклії зробить країну серйозним конкурентом для інших гравців у Чорному морі. Росія вже намагається виставити його як «таємний проект армії США».

Туреччині теж навряд чи сподобається грузинський проект, адже він стане конкурентом для її портів. Китай формально підтримує його, але Тбілісі не дозволив китайським компаніям увійти в структуру управління портом. Тож Пекін теж невдоволений. На жаль, для Грузії такі драматичні події – не новина. Неформальний уряд і чвари за лаштунками довгий час були частиною управління країною. Аналітик Івліан Хаіндрава пояснив, що у часи президентства Михеіла Саакашвілі, якого люблять в деяких колах на Заході, в Грузії існував «денний уряд», який вів переговори з Європою і США, і «нічний уряд», який приймав реальні рішення.

Читайте такожNew York Times: Росії потрібна не Україна, а цілий альтернативний світ

В Україні й Молдові проблеми з корупцією і кумівством навіть більші. Молдова, на думку автора, особливо здається «захопленою країною», де бізнес і політика злилися. І значна частина державних інститутів те і роблять, що служать інтересам могутніх людей, а не національним інтересам. І в Україні, і в Молдові цього року пройдуть вибори. І громадянам доведеться обирати серед кандидатів з сумнівними послужними списками.

Боротися з агресією Росії, особливо проти України, дуже важливо. Але це лише половина справи. Чим довше ці давні внутрішні проблеми будуть існувати, тим довше будуть відчинені двері для охочих саботувати суверенітет країни.