Тиск на Євросоюз за допомогою біженців на білоруському кордоні – це не нова тактика. Але так зухвало, з провокаціями зіткнень, ще ніхто не робив.
Власне, самому Лукашенку втрачати нічого. Він вже все втратив – і країну, і свою суб’єктність. Вже рік білоруський диктатор своєю поведінкою все більше нагадує російських підстилок Донбасу – так званих лідерів "ЛНР" та "ДНР". І мета у них одна й та ж – порушувати світовий спокій в інтересах Москви, але щоб Путін був "ні при чому". Усім, в тому числі й на Заході, зрозуміло, що і керовані з Кремля "республіки" на Донбасі, і теперішня "БНР" - це не більше, ніж інструменти Володимира Путіна.
Як не дивно, Європі вигідно вдавати, що Росія тут ні до чого
Але, як не дивно, тій же Європі вигідно вдавати, що Росія тут ні до чого. Великий ринок, енергозалежність, російські наративи, кремлівські гроші… Все це робить свою справу. Тому й санкції зручніше запроваджувати проти Білорусі, а не проти Росії.
Проте, все, що йде від цих псевдосуб’єктів – російська політика. І заяви, що криза біженців – це "помста Лукашенка за санкції" – це російський наратив. Це – спроба відвернути увагу від головного бенефіціара.
Що буде далі? Відповідь на це питання залежить від того, що потрібно Путіну. А зараз йому потрібно три речі: безперебійна і необмежена робота всіх потоків газопроводів, контроль над своїми західними зонами інтересу (Білорусь, Молдова, Україна) і контроль над рештою Європи через її дезінтеграцію. Що б не зробив ЄС зараз: чи то піде на загострення, чи то на поступки, частково або повністю ці інтереси будуть реалізовані.
Бо поступки – то "делегалізація виборів на кшталт в Білорусі" (з перспективою зробити так само на російських у 2024 році) і газова залежність. А якщо ЄС піде на загострення, то "фортеця в осаді" - це взагалі зона комфорту Кремля. Це, традиційно, дозволить ще більше посилювати силовиків та ігнорувати потреби населення. Такий сценарій небезпечний ще й тим, що Росія, цілком ймовірно, піде наступом на Європу через Україну. Бо білорусько-український кордон дірявіший за європейський. І довший. Тож наступ біженцями на Україну дозволить створити проблеми і самій Україні, і відчужити її від Європи.
Якщо потік біженців зросте через Україну, можна очікувати низку проблем
Якщо потік біженців зросте через Україну, можна очікувати низку проблем. Крім, звичайно, традиційного невдоволення нашою владою, яка нічого не зробила з загостренням радикалізму на фоні збільшення кількості біженців, будуть набагато неприємніші.
Мова про зростання бюрократичних (обмеження безвізового перетину кордону з Європою, скорочення прикордонного співробітництва) і реальних бар’єрів (колючий дріт і стіна) на західному кордоні України, та й взагалі про погіршення стосунків між Україною та ЄС. В результаті - покращення умов для російської окупації (як би вона не відбувалась – танками, грошима, політиками) України.
Тому перед Україною стоїть завдання: або побудувати міцний кордон з Білоруссю, або ЄС побудує такий кордон з нами. І тоді ми почнемо геополітичний дрейф – від буфера з Росією до зони впливу Росії.
Чи впораємось ми самі? Міграційна хвиля, цілком ймовірно, буде доволі цілеспрямована. А стіну на кордоні з Росією ми вже "набудували". Чи згодні будуть нам допомогти європейці? Все залежатиме від українських політиків та дипломатів. А також від того, наскільки ми самі суб’єктні та здатні мислити стратегічно й захищати власні інтереси, а не грати в популізм та шукати простих рішень складним проблемам.
Богдан Петренко, перший заступник керівника Українського інституту дослідження екстремізму
