Захід повинен підтримати протести в Білорусі так, щоб Лукашенко не міг назвати це втручанням / фото УНІАН

Коли Олександр Лукашенко тільки зіштовхнувся з найбільшим викликом для його 26-річного правління в Білорусі, він одразу ж знайшов для цього єдине пояснення - втручання Заходу.

Читайте такожКраїни Балтії оголосять свій розширений "чорний список" білоруських чиновників - глава МЗС Латвії"Ми змогли вжити заходів, щоб передбачити й придушити великий план дестабілізувати Білорусі. Маски були зірвані з маріонеток, які в нас тут є, і ляльководів, які сидять за межами білоруських кордонів", - цитує його слова The Atlantic.

Звісно, в його твердженнях не було цілої купи інших причин, які могли спонукати сотні тисяч людей вийти на вулиці й лишатися там вже сім тижнів поспіль. Серед таких речей - бездарна реакція на пандемію коронавірусу, яку Лукашенко постійно заперечував. Його твердження про те, що жінки фізіологічно не підходять на роль президента. Жорстоке придушення мирних протестів й погрози покликати армію Росії, щоб піддати демонстрантів ще більшому насильству. Лукашенко, вочевидь, не проти іноземного втручання, якщо він сам його покликав в країну.

Втім, такі твердження можуть бути досить ефективними. Коли режими на зразок того, який очолює Лукашенко, кричать про іноземне втручання на тлі протестів, будь-яке висловлення симпатії зовні буде "перефарбоване" під доказ втручання. Це дає автократам виправдання для переслідування незгодних, навіть якщо це вимагає грубої сили. Білоруська опозиція на чолі з Світланою Тихановською добре про це знає. Саме тому вона почала говорити, що протести в Білорусі - ні проросійські, ні проєвропейські.

"Наша революція не геополітична. Це демократична революція", - сказала вона.

Тож постає питання: як іноземні сили можуть підтримати демократичний рух в Білорусі, щоб їм же не нашкодити? Називати дисидентів продуктом іноземного втручання - це добре перевірена "хрестоматійна" тактика автократів. Саме так президент Росії Володимир Путін описував протести проти нього перед місцевими виборами торік. Так само влада Китаю відреагувала на демократичний рух в Гонконзі. Пекін повторював, що протести в місті нібито фінансує Захід.

Лукашенко вдався до такої риторики ще до виборів 9 серпня, на яких він нібито набрав 80% голосів. Багато країн висловлювали занепокоєння насильством в Білорусі після голосування. Але лише після таємної церемонії інавгурації Лукашенка вони почали формально визнавати білоруського правителя нелегітимним. Таку позицію зайняли США, Велика Британія, Німеччина, Україна, Данія, Чехія, Естонія, Латвія і Словаччина.

Читайте також"Ризики для України, які зашкалюють": Кулеба прокоментував дружбу Лукашенка з РосієюЛитва пішла ще далі в неприйнятті режиму Лукашенка. Вона формально визнала Тихановську й опозиційну координаційну владу "єдиними легітимними представниками білоруського народу". Те, що  більшість країн не взяли досі приклад з Литви, з певної точки зору добре для білоруської опозиції. Попри те, що Тихановська стала символом демократичного руху в країні, вона наголошує, що її мета - не очолити Білорусь, а добитися проведення чесних виборів.

Визнавши Тихановську легітимним президентом, Литва створила ту ж головоломку, що і США у випадку з Венесуелою. Вашингтон теж визнав Хуана Гуайдо законним лідером країни, хоча режим Ніколаса Мадуро жорстко тримає владу в своїх руках. Символізм сильний, але він не допомагає реальним змінам. Не кажучи вже про те, що він не допомагає протистояти твердженням про втручання Заходу в чужі справи.

Тихановська, в свою чергу, не просить світ визнати її лідерство. Вона просить дещо більш важливе - санкції. Під час зустрічі з лідерами ЄС в Брюсселі цього тижня вона закликала блок запровадити санкції проти людей, причетних до фальсифікації виборів і придушення протестів у Білорусі. Вона наголосила, що головна мета - натиснути на Лукашенка, щоб змусити його почати діалог з координаційною радою. Більшість членів останньої або ув'язнені, або втекли з Білорусі. До цього часу Лукашенко відмовлявся зустрічатися з радою й звинувачував її в організації "перевороту".

Деякі санкції вже матеріалізувалися. Литва першою запровадила заборону на перетин кордону від Лукашенка і десятків інших білоруських чиновників. Британія цього тижня теж оголосила, що спільно зі США і Канадою, вона теж готує санкції проти "відповідальних за серйозні порушення прав людини". ЄС теж розглядає власні санкції, хоча поки йому не вдалося добитися потрібної одностайності в цьому питанні. За словами головного дипломата союзу Жозепа Борреля, на кін поставлено "довіру до нас".

Читайте такожВ оточенні Лукашенка може статися сильний розкол - білоруський політологСанкції, безумовно, більше подіють на Лукашенка, ніж самі лише заяви. А їхня прив'язка до порушень прав людини, як це зробила Британія, ускладнює скасування такого тиску у випадку білоруського автократа. Адже його жорстока реакція на мирні протести була добре задокументована. Напевне, найлегший спосіб для іноземних урядів підтримати демократичний рух в Білорусі й не підірвати його при цьому - це зосередитися на одній речі, якою Лукашенко пояснює своє право на владу. Це воля білоруського народу.

До цього часу Лукашенко стверджував, що його підтримує більшість білорусів не залежно від того, що кажуть незалежні ЗМІ чи учасники протестів. Підтримуючи право білорусів вирішувати долю своєї країни на вільних і чесних виборах, іноземні уряди можуть підтримати їх, не даючи Лукашенку можливості говорити про втручання.

"Ніхто, окрім народу Білорусі, не має права вирішувати долю їхньої країни", - заявили президенти Румунії, Польщі й Литви у спільній заяві. Лукашенку навряд чи подобається це. Але він не може засудити таке твердження.

Однак, на питання про те, як іноземні уряди можуть допомогти Білорусі, щоб це було схоже на втручання, голова білоруського ПЕН Центру Марія Мартисевич сказала: "Він вигадає це втручання, навіть якщо нічого не станеться".

Вибори і протести в Білорусі: хроніка подій

  • 9 серпня в Білорусі відбулися президентські вибори. За даними ЦВК, за Лукашенка проголосували 80,1% виборців, за його головного опонента Світлану Тихановську - 10,1%.
  • Після оголошення результатів виборів країну охопили акції протесту. Силовики затримують учасників мітингів і застосовують до них силу, відкривають політично мотивовані справи проти опозиціонерів.
  • У Євросоюзі не визнали результати виборів і вирішили запровадити санкції проти білоруських чиновників, відповідальних за фальсифікацію результатів голосування і застосування насильства проти незгодних.
  • 23 вересня у Мінську відбулася таємна інавгурація Лукашенка.
  • Того ж дня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повідомив, що українська влада проведе термінові наради для визначення офіційної позиції щодо інавгурації Лукашенка і його політичного статусу.
  • Пізніше Кулеба заявив, що інавгурація Лукашенка не означає визнання його легітимності на посаді президента.

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ