У Судані антиурядові сили заявили, що збили військово-транспортний літак Ил-76 поблизу міста Бабануса. Про це повідомляє Defence Blog.
Зазначається, що це сталося 4 листопада. Літак збили так звані суданські Сили швидкої підтримки (RSF). Вони заявили, що весь особовий склад на борту загинув.
Група опублікувала відео та заяви в соціальних мережах, де показано залишки великого транспортного літака.
В виданні нагадали, що Ил-76 використовується ВПС Судану для переміщення військ, обладнання та припасів між базами.
"Ил-76, розроблений для важких авіаперевезень, використовувався протягом усього конфлікту для перевезення особового складу та логістичного забезпечення до суданських баз, ізольованих бойовими діями або недоступних дорогою. Знищення такого літака, якщо це буде підтверджено, означатиме втрату стратегічного активу для Повітряних сил Судану, оскільки парк великих транспортних літаків обмежений і його важко замінити за нинішніх умов", - пояснили в Defence Blog.
Видання Clash Report зазначило, що RSF використали радіолокаційну систему FK-2000 китайського виробництва для удару по літаку. Система, згідно з публікацією, була поставлена їм Об'єднаними Арабськими Еміратами.
Водночас, RSF не опублікували детального опису методу ураження, а суданські військові не прокоментували, чи була задіяна система протиповітряної оборони.
Постачання китайських ЗРК в Африку
Як повідомляв УНІАН, нещодавно Чад уклав угоду з Китаєм на постачання зенітних ракетних комплексів малої дальності FB-10A, профінансовану Об’єднаними Арабськими Еміратами.
За даними ЗМІ, техніка загадковим чином опинилася у Судані — в руках угруповання Сили швидкого реагування (RFS), яке діє за підтримки найманців ПВК "Вагнер".
FB-10A здатен перехоплювати цілі на висоті до 7,5 км і відстані 17 км, а його радар виявляє загрози на 50 км. Така зброя може ефективно знищувати дрони, гелікоптери та літаки на низьких висотах.
Цього року RFS також отримали іншу китайську систему — FK-2000, теж за участі ОАЕ. Аналітики вважають, що це може бути спробою Китаю поширити вплив у Судані, використовуючи Емірати як посередників для обходу міжнародних обмежень на постачання зброї в зону конфлікту.
