Неділя,
22 січня 2017

Наші спільноти

ДумкаНемає про що домовлятися

Коли мова йде про необхідність домовлятися про щось з Росією, слід розуміти, що Росія готова домовлятися лише про одне — про капітуляцію України. Про будь-що інше (виведення збройних формувань із території України, припинення підтримки бойовиків Донбасу чи, тим більше, деокупацію Криму) на сьогоднішній день абсолютно марно говорити з Росією, оскільки це не входить в її плани. А об’єктивні обставини її до цього не спонукають.

У Росії зараз немає волі до поступок зі свого боку. Більше того, в неї зберігається уявлення про те, що такі поступки повинна робити протилежна сторона.

Об’єктивні обставини (економічний стан, добробут громадян, санкції тощо) для Росії не є серйозним аргументом, який здатен змусити її домовлятися і виконувати домовленості. Ці обставини починають працювати лише в тому випадку, коли через них виникає невдоволення населення діями влади, а, відповідно, зменшується легітимність влади. Навпаки, зараз ми спостерігаємо протилежну тенденцію, коли економічні проблеми в Росії (які, до речі, не є аж такими суттєвими на сьогоднішній день; принаймні те, що бачать росіяни у своїх гаманцях та магазинах, не становить проблему для них) завдяки інформаційному та політичному контексту тільки зміцнюють позиції російської влади — як це не парадоксально для зовнішнього спостерігача.

Росія намагається завдати максимальної шкоди Україні через мінський процес, а Україна повинна намагатися використати мінський процес для того, щоб завдати максимальної шкоди Росії

Росіяни поступово повертаються до радянського світогляду і відчуття, яке сьогодні є для них бажаним. Вони повертаються в епоху «вєлікодєржавності», атрибутом якої є протистояння із Заходом, а елементом цього є певна закритість та необхідність терпіти низку проблем.

Тому сьогодні запас міцності російської влади доволі високий. А зовнішній тиск на Росію не є дуже серйозним. Він, скоріше, є рутинним, ніж наступальним. І поки що він призводить до протилежного результату — посилює легітимність російської влади та її підтримку населенням.

Треба розуміти, що Мінські домовленості та мінський переговорний процес уже не є шляхом та інструментом досягнення миру, це вже очевидно. Вони є способом ведення «гібридної війни», в якій кожна сторона намагається використати мінський процес та домовленості, щоб, як і іншими воєнними засобами, завдати максимальної шкоди противнику. Росія намагається завдати максимальної шкоди Україні через мінський процес, а Україна повинна намагатися використати мінський процес для того, щоб завдати максимальної шкоди Росії.

Ми не повинні відмовлятися від цього інструменту, оскільки на нього зав’язані наші основні надії і ресурси — тиск наших західних союзників, який прив’язаний до Мінських домовленостей. Тому ми повинні й далі грати в цю гру, так само, як у неї грають росіяни, але при цьому мусимо розуміти, що результатом, який ми можемо мати в майбутньому, десь там, на горизонті, є максимальне послаблення позицій Росії, коли баланс сил схилиться на нашу користь. В якій перспективі це станеться — сьогодні сказати важко. Але, коли йдеться про Росію та еволюцію таких специфічних авторитарних утворень, що розвиваються в стані психозу, така сприятлива для України кон’юнктура може виникнути в будь-який момент — і через рік, і через два. Та треба розраховувати на більші дистанції. 

Максим Розумний, доктор політичних наук, завідуючий відділом розвитку політичної системи Національного інституту стратегічних досліджень

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Читайте також
Новини партнерів

Новини політики

loading...

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку