Закони жанру вимагають від неї після провалу голосування за вотум недовіри уряду і драматичного засідання РНБО енергійних дій у відповідь. Але прем`єр не поспішає переходити в контрнаступ. Схоже, у неї немає чіткого плану дій.
Переформатування коаліції за участю Блоку Литвина дозволило вирішити питання збереження Юлії Володимирівни в прем`єрському кріслі, а підтримка комуністів у найнеобхідніші моменти - приймати деякі закони. Але країна де-факто вступила в президентську кампанію, а тут вже в хід пішли дещо інші правила гри і пріоритети. Прем`єрові пора задуматися про реальні дії щодо подолання економічної кризи, але вона поки тягне час.
Перемога над Віктором Ющенком в боротьбі за газові угоди і з`ясування стосунків у Партії регіонів, напевно, тішать самолюбство Юлії Володимирівни. В той же час стає очевидним, що мільйони українців, м`яко кажучи, не задоволені своїм добробутом і темпами падіння рівня життя. «Кредитний рай» в масштабах країни обернувся загрозою соціального вибуху і розмиванням середнього класу. Відсутність чіткої антикризової стратегії перетворює уряд на того, хто сидить на пороховій бочці з дуже коротким гнітом. Ще декілька тижнів - і черга тих, хто захоче його підпалити, і хто не має відношення до великої політики, вишикується під стінами урядової будівлі.
З початку року в інформаційний простір викинуто чимало інформації про майбутні ротації в Кабінеті Міністрів. Якщо її підсумовувати і проаналізувати, то, напевно, тільки сама Юлія Володимирівна і її права рука, перший віце-прем`єр Олександр Турчинов, захищені від можливості звільнення. Практично непохитні і позиції Григорія Немирі - зовнішньополітична активність леді Ю набирає обертів, а відносини з МЗСом у прем`єра залишають бажати багато кращого. Зате до решти міністрів претензії можна висловлювати пачками. Тому нечисленні довірені особи Юлії Володимирівни дозволяють собі з-під поли роздавати направо і наліво «чорні мітки» міністрам не тільки з квоти НУ-НС, але і бютівським висуванцям. Комусь - по старій дружбі, комусь - щоб прискорити вирішення власних «шкурницьких» питань.
Показовим стала відставка Віктора Пинзеника, якого в спину прем`єр фактично назвала слабаком. Віктор Михайлович навряд чи сьогодні жалкує про своє звільнення. По суті, він зійшов з тонучого політичного корабля, на якому залишилися переважна більшість його соратників по Партії «Реформи і порядок», на політичний незаселений острів. Чи підбере там примхливого міністра фінансів рятувальний катер з Банкової - поки - надвоє баба ворожила. Амбітний Пинзеник працював у різних складах уряду незалежної України і зажив собі слави людини з досить важкою вдачею.
Юлія Тимошенко таки не відмовилася від використання позиції прем`єр-міністра для старту в президентській кампанії. Мабуть, вона припускає якісь економічні дії - якщо не успіхи, то хоч би стримуванння кризи. Штаб Юлії Володимирівни змушений реагувати на дані соціологічних досліджень, які демонструють зростання популярності Арсенія Яценюка, - дуже бурхливе як для молодого політика, який засвітився на різних посадах, - але все одно неприємне. Від прем`єра в нинішній ситуації потрібні конкретні і часто непопулярні дії, а нагодувати п`ятьма хлібами 5000 тисяч осіб не в змозі навіть Олександр Турчинов, якого позаочі у вузьких колах називають «Пастором». Поки не схоже, щоб у загашнику Тимошенко мала рецепт українського економічного дива антикризової спрямованості.
Певно, Юлія Володимирівна - перед непростим вибором. Її запізнілі заклики, до консолідації політикуму в боротьбі з кризою не знайшли підтримки в середовищі опонентів. «Регіонали» житимуть і працюватимуть, наче більшовики - за принципом «що гірше, то краще». Будь-які прем`єрські ініціативи на Банковій викликають напади остракізму. Та і Володимир Литвин на перевірку виявився не дуже надійним союзником - він не тільки вміло торпедує спроби розміняти крісло першого віце-спікера на підтримку комуністами кадрових ротацій в уряді, але й не поспішає делегувати своїх людей до Кабміну. Тимошенко доводиться вибирати не тільки між професіоналами і шанувальниками її політичного таланту - представників обох категорій в її свиті вистачає. Їй необхідно відшукати таку конфігурацію урядових замін, щоб її можна було проголосувати однією ухвалою.
Складання кадрового пазла з декількох шматочків - заняття не тільки захопливе, але й трудомістке. Тимошенко практично позбавлена права на помилку, а у кабмінівських новобранців не буде традиційних 100 днів на розгойдування - криза на повну господарює в країні. Аби то в березні-квітні владі не довелося тримати відповідь не в парламенті, а перед багатотисячним мітингом біля стін Кабінету Міністрів.
Євген Магда
