Як я шукав логіку в заявах російських та промосковських політиків

Російські фахівці визнали, що національні ЗМІ Росії поширюють українофобію... Здавалося б, росіянам лише б радіти, що ГТС буде модернізовано... Але російські діячі хочуть зовсім іншого...

У понеділок дивився «Свободу слова» на ICTV і прочитав інтерв’ю з Дмитром Табачником в УНІАН. На «Свободі» дебатували питання модернізації української ГТС, а в інтерв’ю пан Табачник лаяв “клятих українських націоналістів” на чолі з Президентом...

У Табачника із логікою щось явно не те... “Націоналісти” так налаштовують українців проти РФ, що, за останніми даними соціологічних досліджень, кількість тих, хто позитивно ставиться до росіян останнім часом навіть трохи зросла і становить 91%. Водночас російська влада, яку відстоює Табачник, так “позитивно” пропагує ставлення до громадян України, що кількість росіян, котрі негативно налаштовані до них, з року в рік зростає.

Може, все ж таки ані Ющенко, ані українські ЗМІ не пропагують неприязні до росіян і не сіють ворожнечу між українцями та росіянами? Може, якраз усе навпаки? Може, саме в Росії протягом багатьох років пропагується негативне ставлення до українців та насаджується антиукраїнська ідеологія. А поразка Януковича, на якого – як на наступного українського Президента – перстом указав пан Путін, ще більше розкрутила процес цього пропагандистського дезінформування та одурманення.

Може, саме в Росії ксенофобські настрої проти українців активно пропагуються електронними ЗМІ, особливо після того, як кремлівські можновладці на початку століття взяли під свій контроль основні російські телеканали.

До речі, показово, що навіть відомий російський політолог і депутат Держдуми, далеко, м’яко кажучи, не українофіл, пан Марков, визнав у грудні минулого року, що національні ЗМІ Росії можна звинуватити в українофобії. При цьому він наголосив, що «всі російські федеральні канали винні в погіршенні відносини між Росією і Україною. За його словами, «федеральні ЗМІ РФ несуть повну відповідальність, як за негативне ставлення до України росіян, так і за негативну думку українців про Росію». І хоча при цьому пан Марков заявляє, що позиція російських ЗМІ не відображає дійсної думки ні властей РФ, ні простих росіян, у це повірити важко.

Хто формує і контролює генеральну ідеологічну лінію федеральних ЗМІ, добре відомо, це особливо й не приховується. До того ж досить показова думка іншого російського експерта – віце-президента Центру політичної кон’юнктури Росії Віталія Іванова, який каже, «якщо 60% росіян негативно ставляться до України, давати по федеральних каналах інформаційну картинку, яка розходиться з національним консенсусом в Росії, просто безглуздо». Пан Іванов відзначає, що «є абсолютний національний консенсус росіян щодо України». «Коли 60% росіян ненавидять українців, нам що, треба розповідати на національних каналах, які вони хороші, коли вони в усьому постійно звинувачують Росію?» – далі додає він.

Віталій Іванов

Зверніть увагу на формулювання – «ненавидять українців». Вдумайтесь у ці слова. Кожний, хто почитає результати опитування росіян щодо їхнього ставлення до України та українців протягом останніх п’ятнадцяти років, зможе побачити відповідну динаміку відвертої ксенофобії, що набула своїх чітких проявів саме після 2001 року, і аж ніяк не 2005. Тож український Президент тут ні до чого.

Досить показовими є також слова пана Іванова – «нам що, треба розповідати на національних каналах, які вони хороші, коли вони в усьому постійно звинувачують Росію?» Бачите, навіть на експертному рівні там переконані, що «вони», тобто українські громадяни, в усьому постійно звинувачують Росію. Наскільки це відповідає дійсності й кого насправді громадяни України звинувачують у негараздах, я думаю в нашій країні добре відомо. І, здається, Росія, як і будь-яка інша держава, в цьому переліку винних займає далеко не перше місце. Водночас у міфи, створені в Росії, починають вірити навіть самі їхні творці.

То, може, панові Табачнику не варто дивитись російські канали, щоб потім їхні міфи переказувати кореспондентам українських ЗМІ?

...Що ж до модернізації української ГТС, то теж мені важко вловити логіку як російських, як деяких наших державних мужів.

Ну, захотіла Україна залучити кошти європейських країн для модернізації своєї ГТС. То, здавалося б, росіянам лише б радіти. Якщо хтось відремонтував свій транспорт, то замовник перевезень мав би бути задоволений, бо його вантаж швидше та безпечніше буде доставлено до кінцевого споживача. Проте замість цього той починає публічно обурюватись – щось, мовляв, в Україні без його згоди робиться. Дарма що на всіх рівнях в Україні кажуть, що готові бачити росіян серед співучасників процесу модернізації ГТС, але ті від таких слів ще більше лютують.

То, може, проблема все ж таки не в модернізації ГТС, і зовсім не вона як така їх цікавила? Тобто говорили про модернізацію, а в голові зовсім інше тримали – під галасливі заяви про майже крах української ГТС хотіли її під свій контроль поставити? А тут такі погані європейські чиновники разом з українськими лідерами заявили, що збираються займатися модернізацією ГТС...

Російська ГТС теж не в найкращому стані, але Газпром, замість її модернізації, усі зусилля спрямовує на будівництво захмарно дорогих нових газогонів. Бо, розповідаючи про поганий стан української ГТС, насправді хочуть зовсім іншого – побудувати таку систему газопроводів, яка б дала змогу в будь-який момент відключати від постачання газу ту чи іншу «неслухняну» країну. А модернізація української ГТС та нарощення її потужності, що в добрий десяток разів дешевше від нових газогонів, дуже цьому заважає. Якщо українці ще й дотримаються слова й уніфікують систему її функціонування відповідно до європейських правил, то пояснювати європейцям, навіщо ці нові дорогущі «газові потоки», буде зовсім нелегко. Бо європейці в цьому разі, особливо враховуючи світову фінансову кризу, не дуже радітимуть перспективі фінансування наддорогого зашморгу на власні шиї.

І якщо починаєш розуміти логіку російських можновладців, які кажуть про одне, а хочуть зовсім іншого, то тоді й логіка деяких наших політиків краще проглядає. Бо коли вони кажуть про необхідність залучення росіян до реконструкції української ГТС, насправді бажання в них зовсім інше – віддати Газпрому контроль за найбільш значущим стратегічним об’єктом України, отримавши натомість досить конкретні фінансові та пропагандистські ресурси для себе коханих.

І, до речі, про «Свободу слова» на ICTV. Може, доречно було б глядачів у студії питати не про те, чи погоджуються вони на участь росіян у модернізації української ГТС, а про те, чи хочуть вони, щоб наша ГТС перейшла під чийсь контроль за межами країни. Бо некоректно поставлене запитання породжує викривлену картину ставлення громадян країни до майбутньої долі української ГТС, що, у свою чергу, дає змогу маніпулювати їхньою думкою.

Борис Кушнірук