18 кандидатів і кандидаток – і ніхто не говорить без загравання з натовпом. Усі рятують країну... Мимоволі думаєш про Росію і Білорусь, про Північну Корею і Кубу – про всі країни, де демократизація ще попереду...
Український сенс Так, українська демагогічна демократія (ДД) або демократична демагогія (теж ДД) – це, скажу вам, щось...
Зареєстровано 18 кандидатів і кандидаток у президенти, одна з них проголошує себе натуралкою, не визнаю, каже, сексу з презервативом. Уже бабуся, але, дивлячись на неї, не відразу скажеш, з косою, Інна Богословська. Борці зі СНІДом розлючені, матері десятикласниць у паніці. Вона не тільки натуралка, а була й демократкою, потім засвітилася в протилежному таборі, тепер сама по собі.
Янукович, лідер опозиції. Поки що займає перше місце за кількістю прихильників. Двічі судимий, “проффесор” (про себе, вони тут усі “проффесори”) пише з двома “ф”, майже в кожному з решти слів робить одну-дві помилки, Бабеля називає (в Одесі!) Бебелем, Анну Ахматову – Ахметовою, прихопив півтораста га лісової місцевості під Києвом.
Юлія Тимошенко, прем`єр-міністр, друге місце. Мала гарячого соратника, тепер він – викривач ледве не №1 і, здається, теж кандидат. Михайло Бродський. За його словами, місце в її списку на останніх парламентських виборах коштувало від двох до п’яти мільйонів доларів. Тих, хто вносив два називали “двієчниками”, п’ять – “п’ятірочниками”. Бродський служив кур’єром. Йому телефонували: там-то тебе чекатиме двієчник, візьми в нього торбу, потім дуй туди-то до п`ятірочника. Усе це він розповів після того, як добряче вдарився головою (об двері), якийсь час провів на смертному одрі, і там у ньому заговорила совість. Докоряє Юлії не зовсім звичайним коханцем. Річ у тім, що вони, Юлія Тимошенко і Нестор Шуфрич, належать до ворожих політичних команд: розлучений Шуфрич – видний телебоєць Януковича, а заміжня Тимошенко – його головний суперник. Від імені виборців Бродський вимагає пояснень. Її емблема – червоне серце. Він каже, і це оприлюднюється, що виборець має право знати, що це врешті-решт таке: серце Юлі чи перевернута дупа Нестора.
Емблема – серце, а назва політсили – БЮТ, Блок Юлії Тимошенко. Український Інтернет виспівує:
Б’ється серце там і тут:
І у нашому селі є БЮТ
І у вашому селі є БЮТ.
І у нашому селі і у вашому селі
Є БЮТ!
Один комуніст, перш ніж реєструватися кандидатом, поміняв прізвище, тепер він товариш Противсіх.
18 кандидатів і кандидаток – і ніхто не говорить без загравання з натовпом. Усі рятують країну. На щитах читаєш: країну врятує ось той, країну врятує ось ця. Залишається загадкою, з чого вони взяли, що вона гине, коли в кожному селі, не кажучи про місто, “є БЮТ”. Правда, якщо їх послухати, то не залишиться сумнівів, що населення України – самі пенсіонери та інші ні на що вже не здатні люди, котрі існують тільки для того, аби щось одержувати від влади. Такого ігнорування працюючого прошарку, у якого теж є свої інтереси та бажання, ще не було на жодних виборах. Ніякої ідеології – тільки обіцянки подачок. Віяння всесвітнього часу.
Мимоволі думаєш про Росію і Білорусію, про Північну Корею і Кубу – про всі країни, де демократизація ще попереду. Невже й вони приречені пройти через цей рейвах? Теоретично можна уявити, що ось позбулися люди своїх модернізаторів з консерваторами й, перш ніж щось робити, влаштували серйозну, історичного значення, суспільну дискусію про шляхи та способи. Про запобіжники – передовсім. Як до мінімуму звести популізм, демагогію, жириновщину та зюгановщину, як зробити, аби згинули з очей блазні, а ті, що при розумі, утримувалися від безсоромності, від валяння дурня. Щоб ніхто не обіцяв кожній бабі по мужикові. Але про це навіть маніловствувати не хочеться, бо знаєш: нічого зроблено не буде, жодних запобіжників не винайдуть. Демократизація почнеться відразу, ні від кого й ніби ні від чого, і відразу – на повну котушку, на всю іванівську.
В Україні тим часом... Майже кожен, кого запитуєш у ці дні, за кого голосуватиме, пожвавлюється: “А за кого радиш?” Бачать сенс?!
Бачать.
Анатолій Стріляний, російська служба радіо «Свобода»
