Думка

У статті Станіслава Голубенкa зроблено правильний висновок про надзвичайну схожість бюджетних планів уряду Тимошенко та Азарова. До речі, якщо проаналізувати текст закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік» і законопроект «Про Державний бюджет України на 2010 рік», то навіть текстуально вони дуже схожі.

Щоб не повторювати висновки пана Голубенка, зупинюсь лише на одному з аспектів проекту Держбюджету-2010 – боротьбі з корупцією.

Відео дня

Кожний український уряд після приходу до влади любить розповідати про те, якими корупціонерами були попередники, і як вони долатимуть це зло.

Ось і глава нинішнього уряду заявляв, що протидіятиме корупції, але в проекті бюджету на 2010 рік закладено чимало норм, які дають змогу керувати процесом у ручному режимі, приймаючи відверто корупційні рішення та поводячись із бюджетними коштами, як з власними.

Так, наприклад, у статті 5 передбачено, що 2010 року продаж спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється на аукціонах, але «КРІМ ВИПАДКІВ, ВИЗНАЧЕНИХ КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ». З яких таких міркувань уряд має отримати право роздавати спеціальні дозволи на безальтернативній основі, та ще й з невідомо яким чином визначеною ціною, незрозуміло. Тобто, як бачимо, створюються, і можна не мати жодного сумніви, що будуть широко використані, можливості для корупції та прийняття рішення про надання дозволів у ручному режимі для наближених до уряду компаній.

Ідемо далі. У статті 13 передбачається можливість надання урядових гарантій «щодо виконання боргових зобов’язань за запозиченнями на суму 45 000 000 тис. гривень суб’єктів господарювання державного сектору економіки, зокрема за зобов’язаннями Державної служби автомобільних доріг України (за запозиченнями, зобов’язаннями з оплати введених інвесторами в дію об’єктів та за договорами концесії), і Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу з виконання заходів, пов`язаних з підготовкою та проведенням чемпіонату, а також для фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки України, у тому числі імпортозамінних і експортоорієнтованих галузей».

Ця стаття є наочним прикладом корупційності всієї нашої урядової політики.

Почнемо з гарантій за зобов’язаннями Державної служби автомобільних доріг України (ДСАДУ). Як відомо, головним джерелом фінансування діяльності ДСАДУ є бюджетні кошти. Таким чином, надання гарантій під залучення кредитів для ДСАДУ є не чим іншим як прихованим бюджетним фінансуванням, де бюджетні витрати не показуються в поточному бюджетному періоді й ,зрозуміло, не відображаються в розмірі реального дефіциту держбюджету. Уже не кажу про те, що всі роботи з будівництва та ремонту доріг мають напряму фінансуватися державним та місцевими бюджетами з проходженням відповідної процедури, пов’язаної з підготовкою та проведенням відкритих і прозорих тендерів щодо залучення найбільш ефективних виконавців цих послуг для уряду та місцевих органів влади.

Слід також зазначити, що ідея залучення кредитів під гарантії уряду в нас постійно закінчується одним і тим самим – уряд змушений повертати кредити за рахунок бюджету. Крім того, у процитоване вище формулювання можна втиснути що завгодно, і лише уряд у ручному режимі визначатиме, хто й чому отримає можливість залучити кошти на світових фінансових ринках під його гарантії.

Не менш показовою є також передбачена в статті 25 процедура «здійснення відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом. Це відшкодування здійснюється шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком №2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 10 цього Закону, з терміном обігу п`ять років». Тобто, знову таки, сам уряд фактично має можливість визначити, кому відшкодувати, а кому в примусовому порядку видати ОВДП, до того ж навіть без визначення процентної ставки. При цьому взагалі незрозуміло, а що буде з відшкодуванням податку, яке станом на 1 травня не було підтверджено перевірками. Чи то відшкодування можна взагалі відкласти на невизначений час, чи, може, навпаки повернути живими грошами, але за певних «домовленостей» з податківцями та керівництвом уряду.

Отже, поки що як у цілому в економічній політиці, так і в сфері протидії корупції, уряд Азарова й Тимошенко схожі наче близнюки, що опинилися біля бюджетного корита.

Борис Кушнірук, економіст