Сьогодні багато аналітиків і оглядачів шукають відповіді на питання про причини тої навальної агресії, яку продемонстрували депутати Партії регіонів, б’ючи своїх колег 16 грудня.
Хтось без особливих коментарів давав фотки тих вояків з ПР, які ніби скопійовані зі стенду «їх розшукує міліція».
Інші вказували на завідому безкарність та чисельну й фізичну перевагу як рушійну силу агресії здоровенних і дужих «регіоналів» проти старших і слабших «бютівців».
Треті вважають, що така демонстративна розправа була свідомим дійством, покликаним показати, як опозиції, так і всій країні, хто «в українському домі хазяїн». Монополізація влади, здійснювана ударами стільців і потужними хуками...
Усі перераховані оцінки мають свою слушність, але не заторкують глибинних психофізіологічних механізмів такої поведінки представників цієї політичної сили, яку прийнято вважати «кланом». Тобто закритою спільнотою, яка живе у власному локально й ментально обмеженому світі та переслідує власні інтереси.
На думку автора (кандидата наук), усе пояснюється притаманним цій групі осіб «колективним політичним аутизмом». Як відомо, при аутизмі в людей спостерігається виражений і всебічний дефіцит соціальної взаємодії та спілкування, а також обмежені інтереси й дії, що повторюються аж до ритуалізації.
Яскравий приклад індивідуального аутизму читачі могли спостерігати в культовому фільмі «Людина дощу». Зациклений на собі і своєму внутрішньому світі герой Дастіна Хофмана ледве помічав навколишніх і був зациклений на собі, на своєму внутрішньому світі й традиційних ритуалах.
«Регіонали» геть не помічають нікого поза межами свого клану й не звертають уваги ні на чиї інтереси, окрім власних. Обмежених. Переслідуючи їх, вони виявляють гостру нехіть до соціальної взаємодії та спілкування, властиву аутистам.
Не спілкуються ні з опозицією, ні з експертами, ні з громадськістю. У результаті з’являється бартер «українська територія на дешевий газ», від якого російське «блакитне золото» лише дорожчає. Потім під місцеві вибори владна більшість приймає закон, який надає «регіоналам» безпрецедентні преференції – і наривається на різку реакцію Європи. Проштовхується Податковий кодекс – і викликає спонтанні масові акції протесту.
Украй сумнівний «конституційний реверс», тобто повернення до Конституції 1996 року, здійснювали ті цілком байдужі до надокучливого дзижчання ззовні аутисти, які засіли в Конституційному суді – навіть Венеціанську комісію не чують!
Даремно цим панам з сильно вираженим синдромом аутистичного спектру намагалися пояснити, що всі ці дії ідуть на шкоду всім, а отже, і їм самим. Пробували внести якісь поправки в шкідливі законопроекти, які б їх скоригували. Спроби налагодити комунікацію з аутистами носили однобічний характер. Вони чули лише внутрішні голоси.
Медикам відомо, що ті, хто страждає на аутизм, мають сильну потребу в одноманітності, а тому чинять опір змінам, відмовляючись відволікатися на чуже втручання. Це виливається в ритуальну поведінку – виконання повсякденних занять у одному й тому ж порядку і в той самий час (наприклад, дотримання незмінної дієти або ритуалу одягання в суворо визначеному порядку).
От і досліджувані нами пацієнти чітко засвоїли послідовність своїх ритуальних дій у великій незрозумілій залі під блискотливим скляним куполом. Спочатку – витерпіти незрозумілий підсилений мікрофоном галас сторонніх осіб (аутизм посилює чутливість до візуальних та слухових подразників) про «статті», «порушення» і «поправки». А потім – звично знайти поглядом руку «старшого» і за її плавним помахом з полегкістю тицьнути (або не тицяти) у кнопку.
Чітке дотримання таких простих ритуальних ітерацій дозволяє перебувати «регіоналам» у повній гармонії з собою і з кланом.
Але при чому тут бійки, спитає уважний читач. Та й у «Людині дощу» аутист був мирним і тихим, зосередженим на власних проблемах. Але такими люди з подібними розладами бувають далеко не завжди.
Як пише всезнаюча Вікіпедія, згідно з наявними науковими даними, аутизм у дітей (а розглядувані особи достеменно як великі діти) асоційований з агресією, знищенням майна й нападами гніву. Серйозні напади гніву спостерігалися у двох третин обслідуваних дітей з розладами аутистичного спектру, а кожен третій проявляв агресію. За даними дослідження, напади гніву частіше виникали в дітей, які мали проблеми із засвоєнням мови.
На жаль, саме ті особи, які так завзято демонстрували неабияку агресію 16 грудня, явно мають проблеми з мовленням. І це підтверджується їхніми синхронами на ТБ. Ні, між собою, у вузькому аутистичному колі, вони ще можуть комунікувати за допомогою тієї збідненої сигнальної системи, яку самі вони вважають російською мовою. Хоча ні з точки зору орфоепії, ні лексики, ні стилістики вона такою вважатися не може. Така собі «піджн-рашн».
А от у такому ненависному для того, хто страждає на аутизм, зовнішньому спілкуванні виникають великі труднощі. Проблеми із засвоєнням та використанням повноцінної мови з великою кількістю лексем і складним синтаксисом. От і виникає роздратування й агресія…
Нерідко аутизм дає людям ще й так званий «синдром саванта», тобто феноменальні здібності у вузьких сферах. Герой Дастіна Хофмана, наприклад, мав неймовірну пам’ять і робив у голові дуже складні обчислення. Це здавалося оточенню справжнім чудом.
Наші артисти-«регіонали» ніяким чудесам не навчені. Як співав Володимир Висоцький, «кроме мордобития – никаких чудес»…
Микола Писарчук
