Усі чудово розуміють, що судові процеси над Тимошенко та Луценком є політичними. Їх карають не за скоєні злочини. Дарма що, враховуючи правовий нігілізм, які постійно сповідували і Тимошенко, і Луценко, в їхніх діях можна знайти безліч підстав для порушення кримінальних справ.
У нас політики взагалі абсолютно безкарні. За 20 років у нас не покарано жодного з них.
Хоча під час підписання газових угод було справді скоєно багато такого, що тягне на декілька кримінальних справ.
Звинувачення проти Тимошенко в Печерському суді базується на тому, що вона перевищила свої повноваження, і, фактично обманувши колишнього керівника Нафтогазу Олега Дубину, обізвала своє доручення директивами. А згідно з законом про Кабінет міністрів України та регламент діяльності уряду, прем`єр міністр має діяти виключно в межах наданих повноважень, і серед них - право підписувати доручення чи розпорядження, але аж ніяк не директиви. Якби Тимошенко діяла формально більш коректно, то вона, перед тим, як летіти в Москву, могла скликати хоч уночі засідання уряду і, враховуючи, що мала в ньому більшість прихильників, затвердити свої директиви. Проте звичка діяти в неправовий спосіб зіграла зараз проти неї.
Інша справа, що Тимошенко намагаються судити лише тому, що вона залишається найбільш серйозним політичним противником для влади.
Що ж до самого судового процесу, то саме Тимошенко не зацікавлена в тому, аби він був процесуально бездоганним. Бо в самій розслідуваній справі таки є формальні ознаки злочину. За цими формальними ознаками її і намагатимуться засудити.
Тому Тимошенко навмисно провокує і провокуватиме надалі суддю, штовхаючи його на відступ від формальної процедури.
Зрозуміло, якщо якусь особу допекти, то вона втрачає контроль за правильністю й чіткістю своїх рухів.
Потім ніхто не розбиратиметься, скільки разів сама пані Тимошенко порушила норми КПК. У справі залишатимуться лише формальні порушення судді.
Що ж до українського суду як такого, то всім відомо, що незалежного, професійного судочинства в Україні немає. І Тимошенко теж доклала до цього значних зусиль. Згадаймо бодай судові процеси, у яких були задіяні Тимошенко та БЮТ, у період з 2005-го по 2009 рік та роль конкуруючих груп Портнова і зятя голови Верховного суду Корнійчука. Можна вважати гримасою історії той факт, що справу проти Юрія Луценка веде суддя Вовк. Це той самий суддя, якого в свій час в своїх інтересах використовували Тимошенко та БЮТ з метою заборони реклами, в якій містилася критика на адресу уряду Тимошенко.
Враховуючи, що наші політики, перебуваючи при владі, роблять усе, щоб суди були корумповані й залежні від неї, ми завжди можемо сказати: судити політика не можна, бо в країні немає незалежного судочинства. Таким чином, виникає замкнуте коло, по якому країна ходить усі останні 20 років.
З точки зору довгострокових інтересів країни, якби щодо Тимошенко суд ухвалив обвинувальний вирок, то це відкрило б для політиків ящик Пандори. Адже шансів, що колись судитимуть і тих, хто зараз при владі, стане значно більше.
Хоча, чесно кажучи, я поки що не дуже вірю, що її посадять. Путін недарма літав у Крим на приватну зустріч з Януковичем. Тимошенко не дівчинка для биття. Якщо її справді посадять, до того ж на чималий строк, нас очікують гучні скандали й конфлікти з Росією. Більш того, у Тимошенко будуть підстави вважати, що Путін її здав, а тому можуть бути оприлюднені такі факти, котрі дуже підірвуть позиції і Газпрому, і самого Путіна у світі.
На жаль, це занадто добре, аби стати реальністю.
Шансів сісти значно більше в Луценка. Хоча й він, скоріше за все, отримає умовне покарання.
Що ж до заяв про загрозу авторитаризму в Україні, то покажіть мені сильну авторитарну владу з рейтингом підтримки населення в 15-20%. Такого ніде й ніколи не було.
Тому давайте не будемо лякати одне одного авторитаризмом на кшталт білоруського чи російського. Жорсткого авторитаризму в силу регіональних відмінностей та політичних уподобань в Україні не було і, скоріше за все, уже не буде.
Така загроза існувала, якби Тимошенко стала президентом, тому що лівим популізмом, як свідчить досвід, можна на певний час об`єднати людей і отримати доволі великий рейтинг. А такі діячі, як Янукович, і такі партії, як ПР, не можуть бути в Україні настільки популярними, щоб створити сильну авторитарну владу.
Водночас, на мою думку, люди мають усі підстави вимагати від влади не зловживати арештами щодо всіх громадян, у тому числі політиків. Можливість використання арештів як запобіжного заходу має бути жорстко обмежена нормами КПК. Це в інтересах і представників правлячого режиму.
Крім того, я би вважав дуже важливим вимагати від Конституційного суду перегляду рішення щодо декларування доходів та витрат не тільки держслужбовців, а і їхніх родин. Нагадаю, що КС визнав це неконституційним. Очевидно, що без оприлюднення доходів та видатків сімей держслужбовців подолати корупцію суддів, а отже, і залежність від влади, неможливо.
Борис Кушнірук
