Українцям пообіцяли виплатити компенсацію вкладів Ощадбанку СРСР і підняти пенсії до прожиткового мінімуму.
Згідно з першою статтею Конституції, Україна є соціальною державою. Виступ Президента на засіданні Кабінету Міністрів 7 березня свідчить про те, що держава сьогодні забезпечує виконання цього положення основного закону неповною мірою. Глава держави визнав, що за такими критеріями соціальної держави, як реальні доходи населення, величезний розрив між бідними і багатими, рівень безробіття та бідності суспільство небезпідставно стурбоване ситуацією в державі. Але інакше і не може бути в країні, в якій соціальної допомоги потребують близько 20 мільйонів людей, це практично половина населення.
Народу, звичайно, треба пояснити, чому він живе так, як живе. Віктор Янукович почав з того, що за газ Україна переплачує Росії 30 млрд. грн. щорічно, і саме цих грошей не вистачає на фінансування соціальної сфери. Варто зазначити, що ця сума становить близько 10% від обсягу держбюджету країни на 2012 рік. «Ми зробили все, що змогли, за існуючих цін на газ» - ось головний меседж влади до народу. Будемо відверті, теза, як для озвучування першою особою держави, неоднозначна. По-перше, ціна на газ - не єдина проблема в країні, - може справедливо заперечити народ. По-друге, пов`язування цін на газ з рівнем соціальних стандартів покладає відповідальність за рівень життя на тих, хто зараз знаходиться в переговорному процесі з Росією - прем`єра і міністра ПЕК. Чи означає це, що здешевлення закупівельної ціни на газ, якщо воно внаслідок чогось відбудеться, стане точкою відліку в стрімкому підвищенні соціальних стандартів в країні? Не факт. І навпаки, якщо ціну збити не вдасться - чи варто країні починати сушити сухарі й весла?
Народної любові ніякій владі чекати не варто. Кращий показник народної любові - це ситуація, коли народ не цікавиться політикою, а займається своїм життям. Тобто, коли базові потреби з піраміди Маслоу у народу будуть задоволені.
Сам факт того, що в розпал світової кризи, коли країни з більш високим рівнем соціальних стандартів скорочують витрати на соціальну сферу, звільняють бюджетників, знижують обсяги виплат зарплат і пенсій, Україна знаходить резерви для додаткових соціальних виплат, звичайно ж, позитивний. Заявлене зростання прожиткового мінімуму на 14% в порівнянні з минулим роком. Дев`яти мільйонам пенсіонерів перерахують пенсії і додадуть по 100 грн., перерахують і піднімуть пенсії військовослужбовцям, учасникам війни, інвалідам, чорнобильцям та малозабезпеченим, збільшаться страхові виплати шахтарям-інвалідам. Шістьом мільйонам вкладників Ощадбанку СРСР Президент пообіцяв виплатити в другій половині року по 1000 гривень, поставивши це під особистий контроль Миколи Азарова, Сергія Тігіпка та Сергія Арбузова.
Україна стала лідером пострадянського простору з майнового розшарування. Немає сумнівів, однозначно викличе схвалення у народу, що знаходиться близько до межі бідності, президентська ініціатива про введення податку на багатство.
Однак навчені обходити існуючі податки власники бізнесу в державі, який все ще знаходиться на стадії первинного накопичення капіталу, навряд чи дуже злякаються. Адже сміливість декларувати свої доходи може собі дозволити, не боячись наслідків, далеко не кожна багата людина. А вивести велику частину економіки з тіні, і спрямувати ці додаткові податкові надходження на підвищення соціальних стандартів поки не виходить. А це дало б, крім іміджевого, ще й бюджетний результат.
Не дуже оптимістичною є теза Президента про те, що нові робочі місця повинні забезпечити більшу продуктивність і надходження до Пенсійного фонду у зв`язку з демографічною кризою і старінням населення. Раніше в цих цілях намагалися підняти народжуваність і зупинити трудову міграцію. Схоже, у здатність уряду створити і реалізувати нову демографічну політику і впоратися з демографічною кризою Президент вже не вірить.
Соціальний віце-прем`єр Сергій Тігіпко, доповідаючи про нові підходи до соціальної політики, заявив про відмову від галузевого та категорійного підходів. Не до кінця зрозуміло, що саме мав на увазі Сергій Леонідович, коли таке заявляв. Галузевий підхід - це базовий принцип соціальної політики Франції, чия модель була взята Україною за основу при побудові своєї системи соціального захисту. Ймовірно, за цим пунктом Сергію Леонідовичу доведеться або пояснюватися, або отримати порцію критики від своїх колег, профспілок і знову шахтарів.
Під критику з боку прем`єр-міністра Миколи Азарова за недоробки в наданні соціальних послуг потрапили органи місцевого самоврядування. Але хто як не Микола Янович краще знає про те, яким чином сьогодні в Україні формуються місцеві бюджети, якими повноваженнями володіють (точніше, не володіють) місцеві ради і як наслідок вони позбавлені можливостей для маневру. Тому виникає запитання: чи не занадто лукавив прем`єр-міністр, намагаючись перекласти частину відповідальності з центральної виконавчої на місцеву владу?
У риториці Віктора Януковича на останньому засіданні Кабміну зазвучали путінські нотки. Президент публічно пообіцяв взяти під свій контроль соціальну політику в державі, поставив завдання, призначив відповідальних і пообіцяв їх контролювати. При цьому дісталося керівникам місцевих адміністрацій, прем`єру особисто і уряду в цілому. Президент відкритим текстом заявив про майбутні звільнення місцевих чиновників, які не допомагають людям вирішувати соціальні проблеми. І сталося все це, як і у наших російських сусідів, перед телекамерами і на всю країну. Однак зовсім не Володимиру Путіну належить авторство цього сценарію.
«Я або хаос» - цю заява приписують генералу Шарлю де Голлю напередодні президентських виборів у Франції в грудні 1965 року, коли французи обрали саме його. Цю тезу не соромилися повторювати перші особи й інших держав у вирішальні моменти. Схоже, боротьба з хаосом і безладом як узагальненими ворогами (а не особисто з Юлією Тимошенко, Арсенієм Яценюком чи з об`єднано-роз`єднаною опозицією) стане сюжетом президентської виборчої кампанії Віктора Януковича в 2015 році. Сильна виконавча влада на чолі з президентом, соціальні реформи і національна велич - таким запам`ятався французам голлізм. Чи не занадто високу планку поставив собі український президент, - покаже час.
М`яч сьогодні знаходиться на полі опозиції. Адже, по суті, Віктор Янукович виконує обіцянки політиків помаранчевого табору - повертає те, що не зміг чи не захотів виплатити уряд Тимошенко. І мова йде не тільки про «Юліні тисячі». Що зможе протиставити цьому кроку опозиція? Адже від їхньої реакції, багато в чому, залежатимуть симпатії виборця на осінніх виборах...
Олена Дяченко, консалтингова компанія «Партія влади»
