Опозиція тимчасово припинила своє об'єднання. Причиною названо рішення КС про заборону подвійного балотування, точніше підступи влади проти опозиційних мажоритарників. І, не дивлячись на те, що цей заготований хід влади був відомий всьому політикуму задовго до клопотання 54 депутатів про відміну подвійного балотування, опозиція все одно виявилась до нього не готовою. На порядок денний винесено завдання пояснити виборцеві, що влада ущемляє опозицію і не дає їй об'єднатися. По факту ж, ця спроба схожа на завчасне пояснення того, чому опозиція не переможе на виборах.

Перевагою опозиції є стартовий рейтинг у 15%, який автоматично одержують всі її мажоритарники. Друга її перевага – незадоволеність громадян владою, яка відіб’ється на провладних кандидатах. Об'єктивно слабке місце у всього КОДу – кадри. Для об'єднаного списку опозиції знайти 225 харизматів і ще стільки ж для мажоритарних округів – нереально. Доведеться робити вибір на користь мажоритарки, оголивши партійний список. По суті це буде не партійний список, а партійна п'ятірка. Це ще одне слабке місце опозиції. І влада неодмінно ним скористається, всіляко акцентуючи увагу на цьому.

Перша тактична перевага влади полягає в тому, що опозиція вже виправдовується. Неважливо, через що, важливо, що робить це давно і постійно. Другою перевагою влади можна назвати те, що дата формування єдиного списку переноситься увосьме, і причини кожного разу одна іншої важливіша.

Відео дня

Третя безперечна перевага влади – кадри (якщо їх не сильно заплямували скандали з перебуванням у владі й звинувачення в можливій корупції). Поки опозиція в жасі кидається, намагаючись закрити всі округи і сформувати партійний список, вона нездатна подумати про виборчі комісії. Точніше, про їх кадрове наповнення. Йдеться про величезні людські ресурси – необхідно заповнити 225 окружних і майже 33 тисячі дільничних виборчих комісій, до кожної з яких повинні увійти представники 5 парламентських фракцій і ще мінімум 13, максимум 24, людини від суб'єктів виборчого процесу. У роботі в комісіях повинні бути задіяні від шестисот тисяч до мільйона чоловік. Багато це чи мало? Це населення обласного центру. До речі, в цьому питанні стануть у нагоді можливості Миколи Мартиненка, якого Арсеній Яценюк привернув у лави своєї партії. Адже, формально, Мартиненко - лідер парламентської фракції НУНС, що дає йому право формувати квоту своїх представників у виборчих комісіях. Вони стежитимуть за тим, щоб голоси Яценюка не пішли іншому.

Згідно із Законом про політичні партії, є лише один спосіб виставити єдиний партійний список – це фактичне об'єднання (шляхом саморозпуску, звичайно) опозиційних партій у «Батьківщину». Об'єднати – означає втратити голоси в комісіях, а з ними і шанси на захист голосів своїх виборців. Тобто злиття партій не відбудеться, список, ймовірно, буде сформований на основі списку БЮТ плюс квоти для колег за Кодом, чиї кандидати припинять членство в своїх партіях. Але чи буде тоді єдиний партійний список опозиції партійним? Це питання.

У бюлетенях для голосування по одномандатному округу всі впізнавані прізвища будуть сконцентровані в списку «Батьківщини», але всі при цьому знатимуть, що вони – не члени цієї партії, а що тимчасово вийшли з інших партій. Дуже складно і не зовсім чесно у стосунку до виборця, але це буде подано як жертва заради кінцевого результату. «Фронту змін» Яценюк не розпустить.

Юридично терміну «тимчасово вийшов з партії» немає. Згідно із законом про політичні партії членство в них фіксоване, воно або є (заява про прийом), або його немає (заява про вихід). У статутах і «Батькивщини», і «Фронту змін» чітко написано, що право бути кандидатами від цих партій мають їхні члени. Не членам, звичайно, закон не забороняє висуватися від цих партій, але, виходить, статути в такій ситуації будуть порушені. Це привід як мінімум для критики, як максимум – для спроб судових позовів з різних витончених приводів.

Отже, у Арсенія Яценюка є поважні причини не розпускати «Фронту змін» і не вливатися ним у «Батькивщину». При цьому розмір його квоти в партійному списку опозиції достатньо великий – 45%. Незадоволених цим відсотком багато як всередині КОДу, так і всередині самої «Батьківщини». І партійців можна зрозуміти – неприємно, коли тобою і твоїми шансами пройти до парламенту жертвують заради заїжджого юного дарування. За порядкові місця в партійному списку опозиції намічається серйозна конкуренція. Не всім «бютівцам зі стажем» вистачить місця в «єдиному списку опозиції» або округів за квотою «Батьківщини». І тоді вони будуть вимушені йти на уклін до Яценюка. А це вже приниження. Чому загартовані в багаторічних боях з регіоналами ті, що не зрадили свою партію у важкі опозиційні дні, бійці повинні поступитися своїми місцями кандидатам від «ФЗ»?

Арсеній Яценюк контролюватиме майже половину опозиціонерів, що прийдуть до парламенту. Виходить, ціна збереження єдності в опозиційній фракції майбутнього парламенту - це міцність дружби Арсенія Яценюка з «Батьківщиною». При цьому не варто виключати, що «Фронт змін» пройде до парламенту теж, нехай навіть і без свого лідера на чолі списку. Це плюс ще 5% (або 11 мандатів) до тих, що існують 45%. Плюс мажоритарники. Скільки відсотків не набрала б опозиція, і скільки мажоритарників не пройшло б до парламенту, в сумі у Яценюка у будь-якому разі виходить цілком самостійна фракція, якій «Батьківщина» рано чи пізно перестане бути потрібною. У корпоративних війнах сторона, що має 50 і більше відсотків акцій, зазвичай проводить додаткову емісію і остаточно розмиває пакет іншого власника.

Як буде перестрахований цей ризик Олександром Турчиновим, цікаво буде подивитися. Адже молодий політик Яценюк і молодий політик Яценюк з власною парламентською фракцією – це дві абсолютно різні долі, особливо в сенсі вірогідності участі в президентських виборах. І з погляду 2015 року Арсенію Яценюку стає все більш і більш потрібною абсолютно інша партія – Партія Регіонів. Адже почесне друге місце на президентських виборах – це як мінімум прем'єрське крісло, і як максимум – шанси стати наступником в 2020-му році. Підкреслю, у жодному випадку не хочеться звинувачувати Яценюка в нескоєній ним зраді опозиції, йдеться лише про ті політичні бонуси, які на нього повалилися з арештом Юлії Тимошенко. Це і ускладнює процес формування загальних списків опозиції, у кращому разі виборець їх побачить не раніше офіційного старту виборчої кампанії.

Олена Дяченко