Поки що надії на «моральних авторитетів», які мали б вказати народові, куди йому йти і що робити в нинішній ситуації, не виправдовуються.
Як відомо, у Києві 5 квітня пройшов Національний круглий стіл «Місія інтелігенції та вільних людей України», скликаний за ініціативою групи «Перше грудня».
У президії зібралися дуже заслужені перед Україною люди. Але якихось практичних і адекватних нинішній ситуації речей від них (поки що?) не пролунало.
Хоча якщо в людей є моральний авторитет, то його краще використати з користю для країни.
Моральні авторитети можуть діяти по-різному.
Перший варіант. Люди з інціативи «Першого грудня», чи вступивши до якоїсь політичної сили, чи заснувавши свою – тобто почавши діяти солідарно, перетворяться на величезну силу. Незалежно від нинішніх рейтингів цей проект буде успішним, бо ці люди самі зроблять рейтинг.
Другий шлях – ініціатива «Першого грудня» підтримує, без власного включення, якусь (якісь) політичні сили.
Третій варіант – члени Ініціативи діють окремо і все залишається так, як є, тобто поговорили про мораль і «важкі часи», і розійшлися.
Останній варіант є одночасно і найлегшим для учасників Ініціативи «Перше грудня», і найбажанішим для влади, для якої слово «мораль» дивне, а «авторитет» означає зовсім не те, що для учасників цієї Ініціативи.
Значно легше розмірковувати про мораль, ніж включитися у передбачувано брудну виборчу кампанію, їздити по країні, зустрічаючи очікуваний прийом влади, отримати перешкоди від влади в реалізації своїх власних вистражданих проектів, нарешті, дізнатися про себе багато нового.
Але, ймовірно, такий вибір був би значно моральніший і авторитетніший, ніж зверхньо повчати народ.
Як воно насправді станеться – невідомо.
Судячи з усього, влада ще не до кінця розуміє, чи починати воювати з цією потенційно небезпечною Ініціативою, чи краще не чіпати. У статті на УНІАН наведено докори Ініціативі, деякі з них досить комічні: мовляв, і сайт у них давно не оновлювався, і Іван Васюник заплатив за оренду зали.
Автор тієї статті всерйоз пише, що на людей, об’єднаних у Ініціативі «Перше грудня», можна вплинути, замовивши їм залу чи оплативши підтримання сайту!
А чому – не купивши їм чаю?
Як пише автор тої статті, «моральний авторитет» (саме так - у лапках) тому й залишається авторитетом моралі, що він не кланяється. Не кланяється владі. Не кланяється опозиції. Не кланяється справжній «моральний авторитет» і мінливій громадській думці».
Очевидно, тут має місце спрощення поняття морального авторитету. Якби моральний авторитет відрізнявся лише тим, що не кланяється, то найбільшими авторитетами у нас були б електричні стовпи.
Без готовності взяти особисту відповідальність, чим моральні авторитети відрізнятимуться від решти, крім минулих заслуг?
Якщо не моральні авторитети, то хто будитиме півкраїни? Де все, як у класика: «Село неначе погоріло, неначе люди подуріли. Німі на панщину ідуть, і діточок своїх ведуть»…
Як свідчить соціологія, велетенська частина країни занурилася в хворобливу апатію. Це якраз не ті, хто ще не знають, за кого саме голосуватимуть (це, швидше, навпаки – набільш інтелектуальні з виборців). А ті, хто не певен, що їм потрібно впливати на ситуацію у власній країні і що вони на це здатні.
Депутат і можновладець – це нині, швидше, тавро, хоча до них це ще й не дійшло.
Що насправді відрізняє моральну еліту від решти – то це їхня відповідальність за все.
У стократ більше, ніж поодинці, моральні авторитети можуть дати країні, якщо об’єднаються й дадуть суспільству живий моральний орієнтир, зразок дій, а не слів. Участі, а не байдужості.
Олександр Палій
