Цими днями багато уваги прикуто до засідання Ради ЄС у закордонних справах 10 грудня, під час якого, як очікується, мають бути ухвалені певні рішення щодо подальшого розвитку відносин між Україною та ЄС. Не виключно, що вони стосуватимуться також перспективи підписання Угоди про асоціацію. Наразі держави-члени ЄС працюють над проектом відповідних Висновків Ради ЄС у закордонних справах щодо України. Попри інколи суперечливі повідомлення у пресі, ми не очікуємо, що з боку ЄС будуть висунуті будь-які нові передумови для підписання Угоди. Скоріше йдеться про те, щоб зробити всім відомі загальні та розпливчасті критерії зрозумілими, більш відкаліброваними та досяжними. У цьому зв’язку ми сподіваємося на конструктивність та зваженість держав-членів ЄС.
Переконаний, що питання укладення Угоди – це не місце для взаємної торгівлі чи обміну ультиматумами. Тим більше, коли йдеться про взаємовигідний двосторонній документ стратегічного значення, що побудований на основі крихкого і складного компромісу. Угода про асоціацію – наша спільна дитина, час народження якої вже прийшов.
Водночас, повертаючись до передумов, зазначу, що не тільки європейська, але й українська сторона також має нагальні побажання щодо розвитку двосторонніх відносин. Зокрема, нам би хотілося побачити врахування інтересів України та Східного партнерства в цілому при формуванні Багаторічної фінансової перспективи ЄС на 2014-2020 роки, надання Україні макрофінансової допомоги ЄС, оскільки ми вже виконали всі технічні умови. Серед термінових питань порядку денного –– ратифікація стороною ЄС посиленої двосторонньої Угоди про спрощення видачі віз. Було б добре, якби ЄС враховував інтереси України при формуванні політики щодо будівництва нових проектів у сфері газопостачання (зокрема, «Південного потоку»), виходячи із членства в Договорі про Енергетичне Співтовариство. Ми також очікуємо на більш активну позицію ЄС у питанні модернізації газотранзитної системи України. Але ми не висуваємо жодних ультиматумів та передумов, оскільки шкала пріоритетів нам чітко зрозуміла.
Подекуди доводиться чути від представників інституцій та держав-членів ЄС сумніви щодо справжнього бажання української сторони поглиблювати відносини. Такі припущення не можуть не викликати почуття обурення. Складається враження, що наші партнери залишають поза увагою і базові законодавчі акти України щодо стратегічного значення євроінтеграційного курсу, і думку більшості українських громадян, які виступають на користь інтеграції України до європейської спільноти, останнім яскравим прикладом чому стали результати парламентських виборів, коли більшість отримали політичні партії, що базуються на проєвропейській платформі. Не говорячи вже про те, що Україна постійно чітко і недвозначно висловлюється за якнайшвидше підписання і початок імплементації Угоди про асоціації з ЄС, про запровадження безвізового режиму, про спільну з ЄС розбудову енергетичної безпеки.
Мені щиро хотілося б, щоб Брюссель так само демонстрував свою послідовність та щирість намірів до поступової інтеграції України до ЄС. Для мене такими критеріями є, в першу чергу, безумовне укладення Угоди про асоціацію, визнання перспективи членства України в ЄС, усунення дискримінації та вибірковості при видачі шенгенських віз громадянам України.
Костянтин Єлісєєв, Представник України при ЄС
