На північ від столиці Перу, Ліми, археологи зробили відкриття, яке може змінити уявлення про розвиток перших цивілізацій Америки. Про це пише BBC.
У липні 2025 року, після кількох років розкопок, команда археологів оголосила про виявлення під пісками пустелі руїна міста Пеньїко віком близько 3800 років. Це поселення належало до цивілізації каралів — однієї із найдавніших у світі.
Ще задовго до розквіту інків, майя та ацтеків, узбережжя сучасного Перу було домівкою для каралів. Їхнє головне місто — Карал-Супе (або просто Карал) — процвітало близько 5000 років тому, коли на іншому кінці світу розвивалися цивілізації Месопотамії та Давнього Єгипту. З 2009 року Карал-Супе внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
На відміну від багатьох стародавніх держав, карали не будували оборонних стін та не мали зброї. Дослідники вважають, що їхнє суспільство базувалося на торгівлі, ритуалах та взаємній згоді, а не на війні.
За підрахунками археологів, у Каралі та прилеглих селах проживало близько 3000 людей. Завдяки вигідному розташуванню в долині Супе вони підтримували торговельні зв’язки з жителями узбережжя, Анд та навіть віддаленої Амазонки. Карали вирощували бавовну, овочі та фрукти, а натомість отримували корисні копалини та екзотичних тварин. Вони також займалися рибальством та збиранням морепродуктів уздовж узбережжя.
Архітектура та культура каралів вражали своїм рівнем розвитку. Їхні амфітеатри були збудовані з урахуванням сейсмічної активності регіону та мали особливу акустику для масових зібрань. Музика та ритуали відігравали важливу роль у житті суспільства.
Близько 4000 років тому карали зіткнулися з глобальною кліматичною катастрофою. В регіоні настала посуха, що тривала понад століття. Висихання річок і полів призвело до голоду та змусило мешканців залишити величні міста, включно з Карал-Супе.
Довгий час дослідники вважали, що мешканці Карала переселилися до узбережжя, де могли вижити завдяки рибальству та збиранню молюсків. Проте цьогорічне відкриття руїн міста Пеньїко показало, що частина населення обрала іншу стратегію.
Пеньїко розташоване на висоті близько 600 метрів над рівнем моря, неподалік джерел талої води, що надходила з льодовиків в Андах. Це давало його мешканцям стабільний доступ до води навіть під час посухи.
Найдивовижніше у відкритті те, що переселення відбулося без війни чи внутрішніх конфліктів. Археологи не знайшли слідів зброї або укріплених стін — рідкісне явище для епохи, коли ресурси були обмежені.
Пеньїко вже частково відкритий для відвідувачів. Тут можна побачити залишки храмів, житлових будівель та круглих центральних площ. Вважається, що ці площі були адміністративними центрами, а суспільство могло мати елементи консенсусного управління — подібного до того, яке з’явилося у Стародавній Греції трохи пізніше.
Місцеві гіди вже запрошують туристів відвідати долину Супе, поки це місце залишається маловідомим. Однак археологи наголошують: більша частина міста досі прихована під піском, і дослідження лише починаються.
Інші археологічні знахідки
Як писав УНІАН, археологи виявили в Туреччині залишки величезної римської зали, ймовірно пов’язаної з ранніми християнськими богослужіннями. Йдеться про місце, яке неодноразово згадується в Біблії, зокрема в Книзі Одкровення.
Також ми розповідали, що в Єрусалимі археологи виявили рідкісну мініатюрну золоту монету із зображенням єгипетської цариці, датованої епохою грецького панування в долині Нілу.
