Повністю відтворювати неіснуючу колишню гетьманську столицю Батурин немає сенсу, оскільки точні відомості про більшість об’єктів не збереглися, і після відбудови вони не зможуть стати історичними пам’ятками.
Таке переконання висловив заступник голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Микола ПАРХОМЕНКО в інтерв’ю “Газеті по-українськи” (№ 124 від 26 серпня).
Він зауважив, що завершення реставрації палацу останнього гетьмана українського козацтва Кирила Розумовського, на яку витрачено понад 45 млн. грн. бюджетних та благодійних коштів, є доброю справою. Однак, крім реставрації, за словами фахівця, в Батурині відбудовують об’єкти, що не збереглися до нашого часу - зокрема, побудували дерев’яну цитадель Батуринської фортеці.
“Цілком відтворювати неіснуючу гетьманську столицю нема сенсу. Територія стародавнього Батурина вже забудована: на місці замку й навколо палацу - сучасне село. Про більшість колишніх об’єктів немає свідчень, тільки археологічні рештки, і то недосліджені. Згідно ж із законодавством, об’єкт, зроблений за приблизним проектом, не є пам’яткою”, - зазначив М.ПАРХОМЕНКО.
Крім того, на його переконання, неправильно відтворювати неіснуючі пам’ятки, коли руйнуються справжні. М.ПАРХОМЕНКО зазначив, що країна з катастрофічною швидкістю втрачає дерев’яні церкви XVI - початку ХХ століття, щороку горять по 10 храмів. “Це унікальне явище в світовій культурі: на відтворення неіснуючих пам’яток держава виділяє у багато разів більше, ніж на реставрацію і збереження тих, що є”, - додав він.
Вкладання ж коштів у зведення ”нових пам’яток” М.ПАРХОМЕНКО пояснює тим, що це “дуже вигідні проекти” з точки зору освоєння бюджетних коштів, завищення обсягів робіт і зловживань. За його словами, замовник і генпідрядник між собою домовляються про ціну. Що більші обсяги - то більший заробіток і ”відкати”. Трапляються випадки, коли тендер на освоєння бюджетних коштів виграє той, хто запропонував найбільшу вартість робіт.
“Звичайно, реставрацію мають оплачувати вище, але вдвічі-втричі, а не вп’ятеро-вшестеро. Це мають контролювати державні установи - Міністерство регіонального будівництва, Міністерство культури, Держбуд. Але вони цього не роблять”, - зазначив експерт з охорони пам’яток історії та культури.
М.ПАРХОМЕНКО переконаний, що в Україні є об’єкти, які заслуговують на більшу увагу, ніж Батурин. Це, зокрема, архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври, історичний центр Львова, пам’ятки стародавнього Чернігова та багато інших. Це також унікальні пам’ятки дерев’яного зодчества, оскільки таких церков, як в Україні, ніде в світі не споруджували, а дерево не може довго зберігатися без відповідної підтримки. Загалом, додав фахівець, в Україні близько половини зі 130 тисяч пам’яток історії потребують державної уваги.
Відповідаючи на запитання щодо ставлення в Європі до відновлення пам’яток, М.ПАРХОМЕНКО повідомив, що міжнародна практика, передбачена Ризькою резолюцією, визнала недоцільність відбудови пам’яток, особливо уявних.
“У Греції чи Італії ніхто не відтворює Колізею або амфітеатрів — там тільки рештки античних споруд. Але вони становлять більшу цінність, аніж якби були цілком відтворені, бо автентичні”, - підсумував він.
