
У швейцарському Лауфенбурзі реалізується грандіозний будівельний проєкт. Йдеться про розміщення величезної проточноїредокс-батареї, перші плани якої були розроблені ще в 1879 році, пише hvg.hu.
Зазначається, що над цією технологією працювали навіть інженери NASA. Однак у кінцевому підсумку подібний проєкт відійшов на другий план через літій-іонні акумулятори. Швейцарська компанія FlexBase, яка придумала цей проєкт, зважилася втілити його в життя.
У виданні пояснили, що суть редокс-батареї полягає в тому, що для безпечного зберігання енергії у великих резервуарах використовується рідкий електроліт, а не тверді електроди. Електроліт не є легкозаймистим і легко піддається вторинній переробці, на відміну від літій-іонних акумуляторів.
У великих резервуарах зберігаються два хімічних електроліти на водній основі, які акумулюють енергію за допомогою перекачування через центральну мембрану. Коли рідини проходять через цю мембрану, іони починають переміщатися між двома сторонами, заряджаючи або розряджаючи акумулятор. Завдяки особливостям хімічного процесу акумулятори можна заряджати та розряджати практично без обмежень.
У систему завантажується вироблена вітрова та сонячна енергія, а потім за допомогою елементів вона перетворюється назад на електричний струм, коли пік виробництва минає.
У виданні зазначили, що для будівництва планують викопати яму глибиною 27 метрів. Саме в ній буде розміщуватися батарея. У FlexBase повідомили, що після завершення будівництва система забезпечить ємність зберігання 2,1 ГВт·год, чого вистачить на 5 годин для мільйона домогосподарств, а 210 тисяч домогосподарств вона зможе забезпечувати електроенергією протягом 24 годин.
Будівництво планують завершити до 2029 року. Загальна вартість проєкту становитиме від 1,2 до 1,6 мільярда доларів.
Вчені зробили прорив у галузі акумуляторів
Раніше вчені з Нанкайського університету досягли прориву, який може відкрити шлях до збільшення запасу ходу електромобілів і в цілому сприяти електрифікації в багатьох галузях промисловості. Дослідники перепроектували систему електроліту в літієвих батареях, усунувши тим самим критичну проблему.
Вченим вдалося досягти прориву завдяки тому, що вони відмовилися від графітового анода, замінивши його літієвим металом. Ця зміна дозволяє зменшити товщину і збільшити загальну ємність батареї.