Підпишіться на нас в Google
Алігаторів і крокодилів часто плутають через схожий зовнішній вигляд та спосіб життя. Водночас ці плазуни належать до різних родин і мають низку помітних відмінностей. Видання HowStuffWorks пояснює, на що варто звернути увагу.
Форма морди. Найпростіше почати з форми морди. Автори зазначають, що в алігаторів вона широка та нагадує літеру U, тоді як у більшості крокодилів морда довша, вузька і має V-подібну форму. Водночас експерти застерігають, що це правило не є абсолютним: форма щелеп залежить від конкретного виду, адже у крокодилів та алігаторів цих видів декілька.
Нижні зуби. Ще надійнішою ознакою може бути розташування зубів. Коли алігатор закриває пащу, його верхня щелепа ширша за нижню, тому більшість нижніх зубів ховається. У крокодилів щелепи мають приблизно однакову ширину, через що верхні та нижні зуби зчіплюються й залишаються помітними. Особливо характерний четвертий нижній зуб, який у крокодила видно навіть при закритій пащі.
Розміри тварин. За розмірами перевага зазвичай на боці крокодилів. Дорослі американські алігатори в середньому сягають близько 2,4 метра у самиць і 3,4 метра у самців, хоча особливо великі самці можуть наближатися до 4,3 метра. Деякі види крокодилів значно більші: самці гребінчастих крокодилів можуть перевищувати 6 метрів у довжину та важити понад 900 кілограмів. Тому серед найбільших представників двох груп саме крокодили є більшими.
Середовище існування. Алігатори переважно пов’язані з прісною водою. Американський алігатор мешкає на болотах, у заболочених місцевостях, озерах і повільних річках південного сходу США. Значно менший китайський алігатор має дуже обмежений ареал у районі нижньої течії Янцзи.
Крокодили поширені набагато ширше – в Африці, Азії, Австралії, Північній та Південній Америці. Видання пояснює це, зокрема, наявністю у справжніх крокодилів спеціальних сольових залоз, які допомагають переносити солонувату та морську воду.
Забарвлення. Американські алігатори зазвичай мають темно-сіре або майже чорне забарвлення. Американські крокодили частіше виглядають світлішими – сірувато-зеленими, оливковими чи коричнюватими. Проте автори наголошують, що колір залежить від умов води, мулу, віку тварини та освітлення, тому покладатися лише на нього під час визначення виду не варто.
Небезпека для людини. І алігатори, і крокодили є хижаками, які полюють із засідки. Вони можуть атакувати людей, тому наближатися до них або годувати їх небезпечно. Американські алігатори загалом уникають людей, але можуть стати агресивними, якщо захищають потомство або звикають отримувати їжу від людини.
Водночас автори застерігають від надто загального твердження, що всі крокодили агресивніші за алігаторів. Американські крокодили зазвичай полохливі, тоді як нільські та гребінчасті крокодили причетні до значної кількості серйозних і смертельних нападів.
Інші цікавинки про дику природу
Як писав УНІАН, пара бобрів, випущена у Британії, всього за рік перетворила густий ліс на світле водно-болотне угіддя, створивши греблю та нові водойми. Це привернуло видр, сипух, водяних курочок та рідкісних комах, а також сприяло відновленню рослинності й зменшенню ризику затоплень. Екологи відзначають, що бобри вдихнули нове життя в екосистему.
Також ми розповідали, що у Чорнобильському заповіднику зафіксували спільне маркування дерев ведмедями, оленями та кабанами, що слугує своєрідним способом комунікації між тваринами. Ведмеді залишають подряпини й запах, олені труться рогами під час гону, а кабани лишають сліди нижче біля грязьових ванн. Екологи називають це "лісовою соціальною мережею", яка допомагає тваринам демонструвати силу, знаходити партнерів і позначати територію.
