Якщо спостерігати за Гренландією з гелікоптера, то головна проблема полягає в тому, аби усвідомити її масштаб. За словами дослідника з Даремського університету (Англія) Тома Чадлі, те, що він вважав пливучими уламками льоду, виявилося айсбергами розміром з офісні блоки.
"Мені здавалося, що ми ширяємо високо в небі над безформною крижаною площиною внизу, а потім м'яко приземлилися на лід лише за кілька метрів під нами", - пише він для IFLScience.
Креваси - це тріщини на поверхні льодовиків, які є уособленням цього діапазону масштабів. Чадлі наголосив, що їхній напрямок та розмір говорить про те, як льодовиковий щит рухається в бік океану.
"У глибині материка, далеко від швидкоплинних льодовиків, які скидають сотні гігатонн айсбергів на рік у фіорди, тріщини можуть бути крихітними щілинами завширшки лише міліметри. Коли лід прискорюється, вони можуть досягати метрового діаметра, іноді вкриті оманливими сніговими мостами, для подолання яких потрібне відповідне захисне спорядження та рятувальна підготовка", - пояснив дослідник.
Чадлі підкреслив, що там, де лід зустрічається з океаном, а також де жоден вчений ніколи не наважиться стояти, вони можуть бути "монстрами" у понад 100 метрів від стіни до стіни.
"Вчених не повинно особливо дивувати, що тріщини стають більшими по всій Гренландії. З потеплінням океану крижаний покрив пришвидшився у відповідь, збільшивши навантаження на його поверхню. Однак спостереження із супутників та власні польові дослідження настільки обмежені, що до цього часу ми не мали уявлення про те, наскільки масштабно і швидко відбувається цей процес", - додав він.
Зокрема вчені виявили, що з 2016 по 2021 роки відбулося суттєве збільшення об'єму тріщин у швидкоплинних ділянках льодовикового щита Гренландії. На південному сході льодовикового щита, в області, яка була особливо вразливою до прискорення і відступу під впливом океану за останні декілька років, об'єм тріщин збільшився у понад 25%.
"Однак, всупереч нашим очікуванням, об'єм тріщин по всьому льодовиковому покриву збільшився лише на 4,3%. Це набагато ближче до загального балансу, ніж екстремальні показники, що спостерігаються в окремих секторах. Що ж сталося? Насправді значне збільшення в інших місцях було компенсоване єдиним джерелом: вивідним льодовиком, відомим як Якобсхавн", - зауважив Чадлі.
Якобсхавн - це льодовик, який найшвидше тече на планеті, досягаючи швидкості майже 50 метрів на день та забезпечуючи значну частку загального внесу Гренландії у підвищення рівня моря.
"У 2016 році, реагуючи на приплив холодної води з північної частини Атлантичного океану, льодовик сповільнився і потовщився. При цьому тріщини на поверхні почали закриватися - компенсуючи зростання решти льодовикового покриву", - нагадав автор матеріалу.
Однак, за словами дослідника, таке уповільнення було недовгим. З 2018 році льодовик прискорився та потоншав через глобальне потепління.
Відомо, що у 2023 році міжнародна коаліція полярних вчених закликає світ зупинити потепління до 1,5˚C, аби уникнути найбільш катастрофічних сценаріїв танення глобальних льодовиків та льодовикових щитів.
"Минулого місяця Служба зміни клімату ЄС "Коперник" підтвердила, що 2024 рік став першим роком, коли середня глобальна температура перевищила цей поріг. Кожна частка градуса має значення. Можливо, ми ще можемо врятуватися від найгірших наслідків зміни клімату, але у нас відчайдушно бракує часу", - попередив Чадлі.
Останні новини екології
Як писав УНІАН, в Аргентині річка раптово стало криваво-червоного кольору. За інформацією місцевих ЗМІ, перефарбовується річка Саранді вже не вперше. Раніше вона була зеленою, блакитною, коричневою та інших кольорів.
Також вчені повідомили, що "остання льодова зона" Арктики розтає дуже швидко. За словами дослідників, це може мати наслідки для всієї екосистеми планети.
