Підпишіться на нас в Google
У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику значно поширилася рослина-чужинець, яка разом с місцевим куничником може призвести до спустошення унікальної зони та масштабних пожеж.
Так, за словами фахівця Сергія Жили, у 2026 році в західній частині заповідника зафіксовано масове поширення золотушника канадського (Solidago canadensis).
"Цей чужорідний вид вважається успішною рослиною-загарбником і трансформером, здатним змінювати природні рослинні угруповання, впливати на видовий склад та структуру оселищ, а також спричиняти каскадні зміни в екосистемах", - пояснює Жила.
Для заповідника, пояснює він, ситуація ускладнюється тим, що одночасно відбувається стрімке розростання агресивного місцевого злаку – куничника наземного (Calamagrostis epigejos). Таким чином, на значних площах можуть одночасно діяти два різні, але схожі за наслідками фактори трансформації рослинності – інвазія чужорідного золотушника та експансія куничника. Таке поєднання здатне створювати своєрідний "ефект доміно", коли зміни рослинного покриву поступово позначаються на видовому складі злаків і різнотрав'ї, ґрунтах, мохах, комахах, кормовій базі великих травоїдних та пожежній ситуації.
Найбільша проблема у тому, що куничник і золотушник здатні формувати так звану "зелену пустелю" – території з великою кількістю рослинної маси, але низькою кормовою цінністю для диких копитних, пояснює фахівець. Адже золотушник містить гіркі дубильні речовини і практично не поїдається копитними. А молодий куничник, особливо ранньою весною, ще може обмежено використовуватися травоїдними, проте дуже швидко грубішає. Влітку та восени його жорстке листя містить багато кремнію, стає малопридатним для перетравлення і навіть може травмувати ротову порожнину тварин.
"У результаті територія може залишатися густо зарослою, але водночас втрачати значну частину якісного корму", - підкреслює Жила.
Ба більше, за його словами, поширення цих рослин створює додаткову пожежну загрозу. Адже разом вони формують велику кількість рослинної маси, яка восени висихає і лягає на землю щільним шаром. Такий настил перешкоджає проростанню та розвитку м'яких, поживних лучних злаків і різнотрав'я, які є важливою складовою кормової бази тварин. Одночасно зменшується інтенсивність поїдання трави та накопичується суха рослинна маса.
Таким чином, може формуватися замкнене коло: поширення куничника та золотушника призводить до зменшення якісних кормів – до накопичення сухої рослинності, а накопичення сухої маси – до підвищення пожежної небезпеки. Пожежі, своєю чергою, можуть створювати нові відкриті ділянки, придатні для подальшого поширення цих рослин.
Осередки золотушника виявляються переважно на відкритих та порушених територіях - перелогах, колишніх сільськогосподарських полях, пасовищах, одноукісних сіножатях, згарищах, окремих ділянках заплави річки Уж поблизу Поліського, а також уздовж ліній електропередач. Золотушник не заселяє густі ліси, болота та сухі малородючі піски. Особливу увагу привертає його поява на згарищах, адже в Чорнобильському заповіднику після масштабних пожеж залишаються значні площі відкритих територій, де природний рослинний покрив зазнає суттєвих змін, зазначає фахівець.
Він додає, що після евакуації населення у зоні відчуження тисячі гектарів родючих сільськогосподарських угідь, пасовищ і сіножатей залишилися без традиційного господарського використання. Частина колишніх луків не збереглася або не відновилася, а на відкритих територіях почали активно розвиватися процеси зміни рослинного покриву. Одночасно у заповіднику відбувається динамічний природний процес заліснення та знеліснення: деревна рослинність поступово займає відкриті простори, тоді як пожежі та великі травоїдні стримують цей процес. Саме світлолюбні види, такі як куничник і золотушник, отримують перевагу на відкритих ділянках.
"Показово, що в місцях, де на Поліссі зберігається інтенсивний випас або регулярно проводиться сінокосіння, ці рослини зазвичай не стають домінантами. Коли ж достатній випас відсутній, а пожежі регулярно відкривають нові території, умови для їх поширення стають сприятливішими", - підкреслив Жила.
Війна як додатковий фактор
Війна створила додатковий фактор поширення золотушника. Інтенсивний рух військової техніки та транспорту, проведення інженерних робіт, облаштування оборонних ліній і фортифікаційних споруд сприяють порушенню ґрунтового покриву та формуванню нових відкритих ділянок. Такі території потенційно можуть ставати коридорами для розселення чужорідних рослин.
Як пояснює Жила, наразі складно визначити реальні масштаби поширення золотушника. Регіон, де виявлено значні осередки цієї інвазії, є віддаленим і важкодоступним для регулярного відвідування науковцями.
На думку дослідника, саме тому необхідні детальні обстеження, картування поширення та регулярний моніторинг. Важливо також встановити, чи присутній на території заповідника не лише золотушник канадський, а й золотушник пізній, або гігантський (Solidago gigantea). Необхідно визначити сучасні межі поширення цих видів, площі найбільших осередків, темпи їх розширення, зв'язок із пожежами, колишніми сільськогосподарськими угіддями, транспортними та військовими шляхами, а також оцінити вплив заростей на лучну рослинність і кормову базу.
Жила додає, що наразі комплексних досліджень одночасного впливу цих двох рослин саме на екосистеми Чорнобильського заповідника практично немає. Унікальність ситуації полягає в масштабах території, відсутності постійних людських поселень і традиційного сільськогосподарського використання, великій кількості покинутих угідь, природному залісненні, регулярних пожежах, значній чисельності диких копитних та сучасному воєнному навантаженні.
Чи є протидія
За словами дослідника, повністю зупинити природну експансію цих рослин буде складно, однак природні процеси та цілеспрямовані заходи можуть суттєво впливати на розвиток заростей. Зокрема, йдеться про великих травоїдних – збільшення їх чисельності, а особливо можлива реінтродукція зубра чи використання здичавілих корів, могло б сприяти механічному руйнуванню щільних заростей. Тварини не лише поїдають рослинність, а й витоптують її, порушують щільний рослинний покрив та створюють невеликі відкриті ділянки, де отримують шанс відновитися м'які кормові трави.
Також можна задіяти локальне сінокосіння. Скошування куничника влітку стимулює утворення молодої отави – м'яких пагонів, які копитні можуть охочіше поїдати восени та взимку. Водночас літнє скошування золотушника перешкоджає утворенню насіння і таким чином стримує його подальше поширення.
Також фахівець пропонує розглянути локальне фрезерування, підсів злаків та подальший випас, блокування старих меліоративних каналів бобровими греблями або їх аналогами тощо.
"Для Чорнобильського заповідника питання виходить далеко за межі ботаніки. Це питання збереження біорізноманіття, підтримання кормової бази копитних, природного регулювання пожеж та майбутнього відкритих екосистем Полісся...", - наголошує Жила.
У Чорнобильському заповіднику зафіксували стадо здичавілих корів
у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику мешкає багато різних тварин. Серед них – стадо здичавілих корів, які вже стали "зірками" зони відчуження. Нещодавно вони потрапили у фотопастки – камери зафіксували, як ці тварини кудись прямували вночі.
