Доцент Університету державної фіскальної служби України, автор програми реформування податкової системи «Від нестабільності до гармонії» Андрій Гмирін переконаний, що для успішної детінізації економіки слід використовувати не лише «адміністративно-податковий батіг», а й усілякі стимули для бізнесу.
Свої пропозиції експерт виклав у новому авторському блозі на #Ліга_Бізнес.
Андрій Гмирін на науковому рівні вивчає ефективність податкової системи України. За три роки аналітичної роботи він дійшов невтішного висновку: різні уряди декларують політику детінізації бізнесу, але втілюють її переважно за допомогою каральних інструментів.
Для прикладу експерт згадує заяви колишнього Прем’єр-міністра Олексія Гончарука, який ще взимку проголосив 2020 рік роком виведення вітчизняної економіки із тіні. І зазначає, що основним інструментом детінізації колишній урядовець бачив посилення силового контролю над різними сегментами бізнесу.
«Державні органи виконують роль інквізитора. Перевірити, накласти штраф, відкрити кримінальне провадження, закрити підприємство – ось головна формула детінізації у розумінні українських чиновників», - констатує А. Гмирін. Він говорить, що посилення каральних санкцій без стимулюючих кроків лише створює умови для збільшення хабарів, які підприємці готові платити за свою безперешкодну діяльність. «Детінізувати економіку за допомогою лише санкцій, все одно, що виховувати дітей різками», - іронізує експерт-науковець.
На думку А. Гмиріна, якщо бізнес працює, задовольняє суспільний попит, створює робочі місця і готовий сплачувати податки, державні органи мусять допомогти йому легалізуватися.
Аналітик переконаний, що детінізацію економіки слід починати не із «закручування гайок», а зі створення прозорих, зрозумілих і чесних правил гри. Держава і бізнес мають бути партнерами, а не опонентами. А. Гмирін згадує, що восени 2019 року він разом із колегами-економістами подали на розгляд парламенту програму комплексного реформування податкової системи «Від нестабільності до гармонії». Один із її пунктів стосується питання легалізації тіньових доходів громадян. Починати цей шлях слід із запровадження «нульової декларації», вважає експерт.
«Так, у світі є позитивний і негативний досвід легалізації доходів. Скажімо, в Італії у 2000-х роках необхідно було сплатити 2,5% від вартості легалізованого майна, в країну за два місяці повернулося понад 60 млрд євро. Інший успішний приклад - Ірландія у 1988 році. У цій країні протягом 10 місяців можна було сплатити заборгованість із прибуткового податку без штрафних санкцій. У підсумку казна отримала $ 1,5 млрд. або 2,5% ВВП країни. А ось у Бельгії у 2004 році та в Грузії у 2005 році податкова амністія провалилася», - пише Андрій Гмирін.
Науковець зазначає, що досвід України на цьому шляху буде успішним, якщо дотриматися наступних умов:
1. Держава має володіти повною базою декларантів, для цього необхідно провести якісний перепис населення;
2. Слід створити сучасний та зручний електронний сервіс для обслуговування платників податків;
3. Громадяни мусять бути впевненими, що законодавство стосовно амністії доходів не буде змінене чи скасоване в майбутньому;
4. Умови стандартного оподаткування капіталів та доходів після амністії слід визначити та оприлюднити суспільству до початку кампанії з легалізації;
5. Під час легалізації капіталів невідомого походження ставки оподаткування повинні бути максимально низькими (2,5% - максимум 5%). Натомість, після закінчення строку подачі «нульової декларації» ця ставка має бути найвищою;
6. Для інвесторів з амністованим капіталом необхідно створити пільгові податкові умови;
7. Необхідно встановити додаткові преференції для закордонного капіталу при поверненні його в країну;
8. Легалізації не можуть підлягати капітали, які мають корупційне походження;
9. Законодавство має гарантувати, що особи, які скористалися можливістю податкової амністії, не зазнають жодних переслідувань з боку держави. Також має бути гарантована конфіденційність інформації про легалізовані капітали.
За словами Андрія Гмиріна, він і колеги мають низку інших пропозицій щодо реформування податкової системи. Вони стосуються зниження податкового та адміністративного тиску на підприємців, оптимізації податкових органів, створення й використання єдиної інформаційної системи, що, з одного боку, мінімізує кількість перевірок контролюючих органів, а з іншого - в автоматичному режимі дозволить відстежувати потенційно ризикові транзакції.
«Зараз, коли Україні треба відновлювати інвестиційну привабливість, нам не обійтися без кардинальних і системних змін. І в жодному разі ці зміни не повинні обмежуватися каральними заходами. Реформи потрібно робити, навіть, якщо це не подобається окремим чиновникам чи бізнес-структурам, якім вигідно, щоб працювала виключно «каральна машина» й можна було б отримувати дохід від схем «уникнення санкцій», - підсумовує Андрій Гмирін.
