Спільний польсько-німецький підручник історії невдовзі потрапить до польських та німецьких шкіл. Про це повідомило міністерство освіти Польщі, передає Радіо Свобода. Робота над створенням рекомендацій щодо змісту такого підручника тривала три роки. У процесі взяли участь історики з обох країн. Вони говорять, що, попри складні стосунки між поляками й німцями у минулому, з приводу змісту підручника історії непорозумінь не було.
Результатом роботи польських та німецьких істориків будуть чотири томи підручника історії. У них ітиметься про історію Європи та світу від стародавніх часів аж до 21-го сторіччя. Видання будуть ідентичні у Польщі та в Німеччині і відрізнятимуться тільки мовою.
Серед іншого, в підручнику йтиметься про те, чому поляки та німці по-різному бачать ті самі історичні події.
«Книжка муситиме завоювати собі місце на багатому ринку підручників в обох країнах», – розповів Радіо Свобода польський історик Даріуш Войташин, науковий секретар польсько-німецького проекту.
«Проте, судячи з відгуків учителів, які ми отримуємо вже тепер, на неї буде значний попит», – додав він.
Як наголошує Войташин, шкільний курс історії має значний вплив на створення образу сусідніх держав і народів. За його словами, те, чому молодь навчається в школі, у майбутньому може впливати на міжнародну ситуацію.
Іще у 1980-і роки в Польщі та в Німеччині деякі історики говорили про необхідність створення спільного польсько-німецького підручника історії. Поштовхом для реалізації такої ідеї став успіх аналогічного німецько-французького проекту. Німці разом із французами видали спільний підручник у 2006 році.
Цей приклад надихнув істориків та політиків у Польщі та Німеччині. І от полякам та німцям вдалося домовитися про, здавалося б, неможливе – спільний підручник історії.
«Важливо було отримати політичну підтримку, – розповідає Даріуш Войташин, – бо політика відігравала значну роль у реалізації цього проекту. Політики обох країн сприяли цьому проектові».
За його словами, свого часу президент Франції Жак Ширак та канцлер Німеччини Ґергард Шредер особисто підтримали ідею французько-німецького підручника. Аналогічно було й у випадку польсько-німецького підручника: 2008 року німецький та польський міністри закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр та Радослав Сікорський, так би мовити, «благословили цю ідею».
Як розповідає Войташин, передусім експерти з обох країн проаналізували навчальні програми з історії в Німеччині й Польщі. Вони з’ясовували, наскільки ці програми відрізняються одна від одної, й шукали відповідь на запитання, чи створення спільного підручника взагалі можливе. Як виявилося, каже Войташин, у польських та німецьких підручниках багато спільних тем, а це означало, що ідею можна втілити в життя.
Наступним кроком було створення оргкомітету, а також експертної ради. Саме польські та німецькі експерти, історики і вчителі виробили детальні рекомендації про те, яким повинен бути спільний підручник історії.
«Дуже часто нас запитують, чи ми не сварилися в цих групах. Виявилося, що між серйозними, раціонально мислячими істориками у Польщі та в Німеччині, в принципі, немає суперечливих питань. Їх створюють медіа або ж історики крайніх поглядів, яких медіа дуже охоче цитують», – каже Даріуш Войташин.
