Раніше європейки їздили до Голландії, щоб зробити аборт, а сьогодні багато хто їде до Східної Європи, щоб завагітніти або знайти сурогатну матір для своєї дитини. Все частіше бездітні пари із Західної Європи спрямовуються до України.
Зараз у наший країні діють 20 спеціалізованих клінік, де не тільки проводять необхідні обстеження, приймають пологи, але і допомагають знайти сурогатну матір, донора яйцеклітин. Тут ці послуги обійдуться у декілька разів дешевше, ніж у всьому світі – українки, на жаль, шукають різні можливості заробити.
Сьогодні клініки пропонують "сировину", яка коштує дорожче, ніж золото. За $300 вони здобувають у донорів яйцеклітини, вартість на світовому ринку яких коливається між $4 і 5 тис. При цьому вони забезпечують майбутнім батькам переліт і мешкання в готелі.
В Україні такий "бізнес" цілком законний, в той час, як в Германії, наприклад, подібна практика заборонена. Згідно резолюції Європарламенту, людські клітини можуть бути пожертвувані тільки добровільно і безоплатно. Про заборону "комерційного" сурогатного материнства мовиться і в Брюссельській декларації Усесвітньої медичної асоціації (1985 р.).
В Україні немає офіційної статистики. Дізнатися, скільки дітей народилося за допомогою сурогатних мам, взагалі неможливо – центри або посилаються на лікарську таємницю, або говорять, що після народження дитини знищують всі документи.
За деякими даними, через клініки по репродукції проходять більше 100 сурогатних матерів щорічно. Одна з реклам свідчить: "Програма "Право на життя" шукає жінок у віці від 20 до 30 років для сурогатного материнства. Оплата: від $3500".
Сурогатна мати – жінка, що виносила і народила штучно зачату дитину. Статеві клітини для його зачаття беруть у генетичних батьків. Якщо один з батьків або обидва – безплідні, то клітини дають донори.
"Стану сурмамою – виношу вашу дитину. Українка. 25 років. Є син. Вартість послуги - $30 тис." – так звучить оголошення на одному з Інтернет-порталів. Двадцятисемирічна Вікторія сурогатною мамою стає вже вдруге. Вперше вона зважилася на це чотири роки тому – тоді вона виносила і народила двох дітей на прохання своїх друзів.
Вікторія сама виховує власну шестирічну дочку, яка, розповідає жінка, часто просить у мами братика або сестричку. Вікторія розповідає, що на останніх місяцях вагітності вимушена була посилати дочку до бабусі, щоб не пояснювати дитині, "куди подівся живіт". Про те, що вона займається сурогатним материнством, Вікторія приховує і від близьких.
Дівчина признається, що могла б народити собі ще одну дитину, але, додає вона, грошей на її утримання і виховання у неї немає.
В Україні щорічно здається декілька тисяч яйцеклітин. Так, "потреба по всьому світу росте, відрегульована торгівля процвітає". Тільки Великобританія імпортувала і, відповідно, експортувала минулого року більше 400 людських ембріонів. По оцінках медиків, потребу Німеччини складає від 500 до 1 тис. яйцеклітин щорічно.
У Росії сурогатне материнство не менш популярне. Через брак грошей жінки погоджуються стати живими "інкубаторами". Правда, останнім часом в Росії вартість послуг сурогатної матери значно знизилася. Число охочих виносити "чужу" дитину настільки велике, що якщо раніше винагорода була співвідносною з вартістю однокімнатної квартири в Москві, то зараз мова йде всього про $15-20 тисяч.
До речі, бувають випадки, коли сурогатна мати може відмовитися віддати дитину його "батькам", але в той же час і "батьки" можуть відмовитися забирати дитину. Такі події бувають, коли малюк з`являється на світ хворим, або сурогатна мати народжує двійнят або трійню.
Щоб не зіткнутися з масою проблем, фахівці радять майбутнім батькам укладати письмові договори з сурогатними матерями і медичним персоналом, який допомагатиме при зачатті, вагітності і пологах. У договорах рекомендується прописувати суми компенсацій на медичне обслуговування, втрати в заробітку, місце проживання сурогатної матері в період вагітності, медичну установу, наслідки народження неповноцінної дитини і обов`язок сурогатної матері дотримуватися всіх розпоряджень лікаря.
