Ще в довоєнний час ми стикалися з роботою російської психологічної наукової школи, і можна сказати, що підхід тодішніх колег до психологічної науки дещо відрізняється від європейських стандартів. Психологічне життя людини розглядалося російськими вченими більш механістично. Такий підхід сам по собі не здатний дати повну картину складної психічної організації людини. З цієї точки зору не варто шукати якогось спеціального задуму в тому, що ракетні атаки Росія здійснює проти нас на світанку, коли зазвичай люди сплять глибоким сном, або у понеділок, задаючи тим самим тон усьому тижню. Адже, як бачимо, у вівторок Україна зазнала ще однієї масштабної атаки БПЛА.
Тобто, схоже, мова не йде про якісь глибокі аспекти впливу на психіку людей. Але дійсно маємо повідомлення від американського Інституту вивчення війни, що певний психологічний вплив такі атаки можуть давати.
Відчуття постійної небезпеки, надемоцій, можуть виснажувати. В нашій роботі ми спостерігаємо, що в українців є певне напруження і певна злість. Ці почуття можуть негативно впливати на наше самопочуття. Тож варто бути з ними обережними.
Вже кілька місяців українці займаються не виживанням, а організацією нового способу життя
Проте я не говорила би, що названі події – сплановані психологічні атаки. Звісно, не треба недооцінювати ворога, але й переоцінювати його теж не варто. Навряд російська психологічна школа, психологи-практики можуть так жваво передбачити та чітко спланувати дію, психологічний вплив на українців. Припущу, що вони дуже мало про нас знають як про націю. Скоріше, психологічна атака йде "бонусом" до руйнувань, завданих ракетними ударами та ударами дронів. Простими словами, якщо спрацює ще й психологічний аспект, то це для ворога добре.
Ми, своєю чергою, маємо встояти, не піддаватися паніці, слідкувати за своїм емоційним станом, щоб не виснажуватися.
Як стабілізувати свій стан? Є певні дихальні вправи, так звані вправи на заземлення. Найпростіше – просто зупинитися й послухати своє дихання, навіть проговорювати "вдих" - "видих".
Ми вже виробляємо певну стійкість до подій та процесів, які навколо нас відбуваються
Крім того, дуже важлива підтримка. Це можуть бути рідні, друзі, колеги, якісь групи підтримки. Тобто, якщо власного ресурсу для стабілізації психологічного стану не вистачає, можна долучити ресурс ззовні. Якщо немає людини або людей поруч, які допоможуть, можна звернутися за фаховою допомогою. Адже зараз існує безліч проектів на безоплатній основі, завдяки яким можна в кризовій ситуації поспілкуватись з психологом. Зокрема наша гаряча лінія, на яку можна звернутися у важку хвилину - 0 800 33 20 29.
Як усе це впливатиме на нас надалі? Зважаючи, що кожна країна, кожна нація мають свою специфіку, назвімо це, витримки, щось категорично казати та однозначно заявляти й прогнозувати не можна. Такі питання вимагають додаткових досліджень. Але можемо звернути увагу на державу Ізраїль, яка довгий час перебуває у війні, і про деякий психологічний ресурс у людей там можна вже говорити. Вони вже багато років закохуються, одружуються, народжують дітей у стані війни...
Ми теж спостерігаємо вже кілька місяців, що українці займаються не виживанням, а організацією нового способу життя. Тобто маємо не лише національну травму, а й національну адаптацію. Ми не знаємо, скільки ще триватиме війна, визначеності немає, але наше життя йде місяць за місяцем. Тож і в Україні люди одружуються та народжують й зараз.
Ми вже виробляємо певну стійкість до подій та процесів, які навколо нас відбуваються. Власне, люди, попри атаки ракетами та дронами-камікадзе, йдуть на роботу. Ми це спостерігали тиждень тому. Ми це спостерігали в понеділок. Ми це спостерігаємо сьогодні. Українці вже не такі лякливі, як на початку ескалації.
Олена Лашко, кандидат психологічних наук, головна психологиня Гарячої лінії підтримки Українського ветеранського фонду
