А деякі готові до на­род­жен­ня ди­ти­ни, але не мо­жуть завагітніти, хо­ча зі здо­ров`ям у них все га­разд. На­шу здатність до дітонародження мо­же за­бло­ку­ва­ти несвідоме.

Для жінки во­но цілком при­род­не, хо­ча має ба­га­то гра­ней. Для ко­гось це втілення любові, те, що об`єднує двох, для ко­гось - по­тре­ба ма­ти опо­ру або ба­жан­ня за­пов­ни­ти внутрішню по­рож­не­чу.

Для всіх лю­дей діти є реалізацією фантазії про без­с­мер­тя, про­дов­жен­ням жит­тя че­рез покоління. Крім то­го, це мо­же бу­ти і втіленням головної дитячої мрії, че­рез яку маленькі дівчатка так люб­лять гра­ти в ляль­ки: ста­ти як ма­ма, ма­ти дітей, як ма­ма.

Відео дня

Але в нас є і несвідомі фантазії. Вагітність - це той час, ко­ли жінка з ни­ми близь­ко зтикається: всередині неї зна­хо­дить­ся хтось, про ко­го во­на нічого не знає. Як пра­ви­ло, май­бут­ня ма­ма повертається до сво­го ди­тя­чо­го ста­ну, і їй необхідна опо­ра.

У пер­шу чер­гу - жіноча фігура, оскільки ми регресуємо до своїх спогадів про жит­тя та спілкування з матір`ю. А ще під час вагітності нам особ­ли­во важ­ли­во, щоб у ми­ну­ло­му у нас бу­ли до­сить хороші сто­сун­ки з матір`ю.

Жінка, яка не про­жи­ла відділення від своєї матері, до цих пір пов`яза­на з нею, пе­ре­пов­не­на нею, не­на­ви­дить її, швид­ше за все, не бу­де ма­ти дітей: для них прос­то немає місця. І ба­жан­ня по­мсти­ти­ся своїй матері мо­же ви­яв­ля­ти­ся в небажанні бу­ти схо­жою на неї - тоб­то на­род­жу­ва­ти.

Такі жінки іноді відмовляються від контрацепції, щоб перевірити: «А не безплідна я?», і, ко­ли вагітність наступає, радіють своїй наповненості. Але всі їхні дум­ки - не про ди­ти­ну, а про се­бе. Потім во­ни нерідко роб­лять аборт, зна­хо­дя­чи для ньо­го безліч при­чин: відсутність гро­шей, жит­ло­вих умов ... До реальності це відношення не має - це має відношення до нар­ци­сиз­му.

Те ж са­ме, як не див­но, мож­на ска­за­ти і про де­я­ких багатодітних матерів, які на­род­жу­ють по п`ять, вісім дітей, не за­мис­лю­ю­чись все­рй­оз про те, що во­ни мо­жуть їм да­ти.

Су­час­ний гла­мур­ний, нар­ци­сич­ний по­сил теж полягає в то­му, щоб ма­ти ба­га­то дітей. Діти ста­ють ре­ча­ми або кош­тов­нос­тя­ми: їх неодмінно ве­ли­ка кількість перетворюється в обов`яз­ко­вий ат­ри­бут добро­бу­ту.

Хо­ча, зви­чай­но ж, існують прекрасні матері, в то­му числі багатодітні, які зна­ють, що всі їхні діти - різні і во­ни не є їх про­дов­жен­ням, втіленням їх всемогутності.

Як ве­де се­бе нар­ци­сич­на ма­ти? Во­на піклується про фізичне здо­ров`я своєї ди­ти­ни, мо­же віддати її в різні гурт­ки та секції, кра­си­во одя­га­ти - але во­на нічого не знає про її внутрішній світ і її по­тре­би. Хто во­на, яка во­на і чо­го хо­че - це цікавить її мен­ше за все. Во­на са­ма все знає про ди­ти­ну, то­му що сприймає її про­дов­жен­ням самої се­бе.

Взагалі, як­що парт­не­ри ко­ха­ють од­не од­но­го, во­ни в будь-яко­му ви­пад­ку ство­рю­ють щось третє.

Це мо­же бу­ти втілене або в їхній загальній дитині, або в усиновленій, або в яко­мусь їх спільному проекті ... Французькі психоаналітики ка­жуть, що лю­ди­на зав­ж­ди або од­на, або їх троє. Але ця «од­на» лю­ди­на здається мені ну­лем - во­на не відчуває радості, за­до­во­лен­ня від жит­тя.

І, навіть, найзавзятіші феміністки в певні мо­мен­ти сво­го жит­тя хо­чуть ма­ти дітей.

Найбільший егоїзм у світі - це ма­ти дітей, то­му що це найбільше за­до­во­лен­ня, яке тільки мо­же бу­ти. Важ­ко повірити тим, хто го­во­рить, що не хо­че ма­ти дітей. То­му що жіноча сутність - це ма­те­ринст­во.

Жінки оби­ра­ють кар`єру, а пізніше пе­ре­жи­ва­ють че­рез свою самотність. Але склад­но вірити і тим, хто го­во­рить, що не хо­че ма­ти дітей, але при цьо­му вагітніє: як­що це ста­ло­ся, зна­чить, жінка цьо­го хотіла, що б во­на не го­во­ри­ла. Діти на­род­жу­ють­ся тільки від ба­жан­ня, не­ма ба­жан­ня - не бу­де ди­ти­ни.

А вагітність і ба­жан­ня ма­ти ди­ти­ну ба­га­то в чо­му пов`язані з тим, наскільки вда­ла­ся жіноча ідентичність, що в пер­шу чер­гу за­ле­жить від відносин жінки з матір`ю і бать­ком.

Хо­ро­ший бать­ко - той, який хо­ча б раз у житті за­про­сив свою доч­ку на та­нець і ска­зав їй про те, що во­на танцює як прин­це­са. Ри­ту­ал, ко­ли бать­ко ве­де доч­ку до вівтаря, це ж втілена мрія кожної дівчинки, яка переживає едипів ком­плекс-вий­ти заміж за бать­ка.

І са­ме від бать­ка во­на чекає підтримки своєї жіночності. І ко­ли бать­ко танцює з нею, він го­во­рить їй про те, що во­на прин­це­са і ко­ли-не­будь ста­не ко­ро­ле­вою, і в неї бу­де своя сім`я, свої діти ...

Це ті сло­ва, які ко­жен бать­ко по­ви­нен ска­за­ти своїй дочці. Але тільки ска­за­ти, ні в яко­му разі не до­зво­ля­ти собі інцестуозні реакції, які мо­жуть ви­яв­ля­ти­ся в на­тя­ках, жес­тах, манері одя­га­ти­ся при дитині, способі спілкування з нею. В іншому ви­пад­ку несвідома ди­тя­ча фантазія про ди­ти­ну від бать­ка збе­ре­жеть­ся і мо­же пе­реш­код­жа­ти вагітності.

Чо­му чоловік мо­же не хотіти ма­ти дітей? Чоловік хо­че передусім жінку. І як­що він бажає цю жінку, то бажає ма­ти від неї дітей. Але чоловіки так са­мо, як і жінки, мріють про без­с­мер­тя, і нарцисичні чоловіки так са­мо, як і нарцисичні жінки, хо­чуть по­ба­чи­ти в дитині про­дов­жен­ня се­бе. У то­му, що він не хо­че дітей, я ба­чу, зок­ре­ма, що не відбулася чоловіча ідентифікація з бать­ком чи дідом.

А жінка? У си­лу якоїсь незробленої ро­бо­ти, го­ря, не пережитої печалі по ко­мусь із втра­че­них близь­ких. Це тримає її в постійній меланхолії. Її організм, її несвідоме не дає їй можливості да­ти цьо­му світу ко­гось ще, як­що во­на і се­бе у світі ніяк не відчуває. Депресія запускає механізм безпліддя.

Крім то­го, вагітність викликає ба­га­то амбівалентних почуттів, то­му жінки не на­ва­жу­ють­ся вагітніти. Пись­мен­ник Бо­рис Віан ска­зав вус­та­ми од­но­го зі своїх героїнь: «Я так обо­жнюю сво­го си­на, що ду­маю тільки про те, що найгірше він мо­же зустріти в цьо­му світі».

Точ­но так са­мо амбівалентно жінка відноситься і до се­бе - не лю­бить се­бе, бо її не лю­би­ли. Але у такої жінки є шанс за­но­во про­жи­ти своє ди­тинст­во у відносинах зі своєю ди­ти­ною і зав­дя­ки їй вий­ти з депресії: то­му що діти нічого не за­би­ра­ють, во­ни тільки да­ють.

Сво­бо­да - це не кінець і не зло­чин, а ство­рен­ня но­во­го.

Тво­ри­ти но­ве мо­же тільки вільна лю­ди­на. І вільна жінка, справ­ж­ня егоїстка, дозволяє собі ма­ти стільки дітей, скільки во­на мо­же ви­хо­ва­ти, чу­до­во при цьо­му розуміючи, що це інші, нові, мож­ли­во аб­со­лют­но не схожі на неї лю­ди. На­род­жен­ня ди­ти­ни - це про­об­раз будь-якої сво­бо­ди.

dytyna.info