Підозрюваний у вбивстві народного депутата України Андрія Парубія визнає, що вбив його і хоче піти на обмін, щоб в Росії знайти тіло свого сина. Про це він сказав в коментарі журналістам у Галицькому райсуді Львова сьогодні, 2 вересня, де йому обиратимуть запобіжний захід.
У відео, яке розмістило "Еспресо" підозрюваний у розмові з журналістами визнав свою вину, зазначивши, що помстився українській владі.
"Так, я визнаю, що я його вбив", - сказав він.
Він заперечує інформацію в ЗМ про те, що російські спецслужби шантажували його через загиблого сина, щодо повернення його тіла.
"Це не правда. Усе, що я хочу - щоб швидше був вирок. Так, я визнаю, я його вбив. І хочу проситися, щоб мене обміняли на військовополонених, щоб я зміг поїхати і знайти тіло свого сина", - наголосив він у розмові з представниками ЗМІ.
У відповідь на запитання, чому він убив саме Парубія, який зараз в опозиції, а не при владі, підозрюваний відповів:
"Тому, що він був поруч".
"Якщо був би Петя. Якби я жив у Вінниці, то був би Петя", - додав він, ймовірно, маючи на увазі лідера партії "Європейська солідарність" і екс-президента України Петра Порошенка.
Вбивство Парубія - деталі
Як повідомляв УНІАН, у суботу, 30 серпня, у Львові вбили українського політика, громадського діяча, колишнього голову Верховної Ради України Андрія Парубія. Андрій Володимирович Парубій - народився 31 січня 1971 року в Шептицькому (Червонограді) Львівської області. У 1994 році закінчив історичний факультет Львівського державного університету, а в 2001 році - аспірантуру на кафедрі політології та соціології Національного університету "Львівська політехніка".
В ЗМІ з посиланням на свої джерела повідомлялося про те, що росіяни, скориставшись трагедією батька, сказали йому, що віддадуть тіло сина за вбивство будь-якого відомого українського політика.
Підозрюваний у вбивстві Парубія мав сина-військовослужбовця, який в 2023-му році зник безвісти на Бахмутському напрямку. Згодом нібито почав спілкуватися з представниками РФ, які, ймовірно, надали йому інформацію, що син загинув.
