Львів. 22 червня. УНІАН. Сьогодні у Львові, в День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни, відбулися заходи вшанування полеглих під час Другої світової війни.
Як передає кореспондент УНІАН, голова Львівської ОДА Михайло Костюк, спільно з керівництвом обласної державної адміністрації та представниками громадських організацій Львівщини, поклали квіти до пам’ятника Невідомому солдатові на Брюховецькому солдатському кладовищі Львова.
Також присутні на солдатському кладовищі вшанували пам’ять полеглих у війні хвилиною мовчання.
Представники Львівських осередків Комуністичної партії України, Антифашистського комітету, ПСПУ, Організації ветеранів України зранку поклали вінки та квіти до місць захоронення воїнів, які загинули під час визволення Львова - на території солдатських поховань «Марсове поле» (вул. Мечникова) та до підніжжя Монумента слави воїнам-визволителям (вул. Стрийська). Потім комуністи та ветерани зібралися під прапорами КПУ, ПСПУ та червоним прапором Перемоги біля Пагорба слави на вулиці Пасічній, де провели мітинг пам‘яті жертв війни.
Присутні розгорнули банер «Фашизм не пройде!» і тримали плакати з написами: «Фашизм сьогодні: Львів 2011» та «Фашизм в дії: Львів День Перемоги 2011». На зазначених плакатах були наклеєні кадри, відзняті 9 травня 2011 року у Львові на Пагорбі слави, коли відбувалися масові сутички.
У своїх промовах ветерани наголошували на тому, що «пам‘ять про полеглих треба зберегти», а також «не дати розвиватися новітньому фашизму».
За цим дійством поодаль спостерігали кілька представників від місцевого осередку ВО «Свобода», які не чинили спроб перешкодити акції попри розгорнуту ними червону символіку і прапор Перемоги.
Після завершення виступів присутні, яких зібралося на мітинг близько 50 осіб, поклали квіти до могил полеглих воїнів і розійшлися.
У коментарі журналістам голова Львівської обласної організації ВО «Свобода» Ірина Сех, заявила, що «відзначати 22 червня під червоними прапорами можуть тільки нелюди».
«Відзначати 22 червня під червоними прапорами – значить мати викривлену мораль. Для кожного галичанина ці дні є днями скорботи, бо трагедія червня 1941 року торкнулася чи не кожної родини. Усім відомо, як більшовики, втікаючи зі Львова, із Західної України, хоч не встигали забрати зброю і документи, але обов’язково розстрілювали політв’язнів. В енкаведистських тюрмах в ті червневі дні перед наступом німецьких військ стратили десятки тисяч українців та осіб інших національностей. Влаштовувати червоний шабаш в такі скорботні дні можуть тільки нелюди», - наголосила І.Сех.
