Ендшпіль на європейській шахівниці. Чому зустріч «нормандської четвірки» навряд чи колись відбудеться

Олександр Кочетков
12:30, 24 жовтня 2019
Політика
2798 0
Думка

Після серйозних вуличних протестів, які виникли через несприйняття українським суспільством «формули Штайнмайера», вірогідність зустрічі в «нормандському форматі» стала мінімальною.

Хоча в Україні ще й досі висловлювали сподівання, що вона відбудеться в листопаді, Росія вже чітко окреслила свою умову для того, щоб така зустріч відбулася – імплементація в українське законодавство «формули Штайнмайера». По суті, йдеться про закріплення в Конституції України особливого статусу Донбасу, з російською мовою, можливістю вільного співробітництва з Росією, амністією та формуванням поліції з бойовиків тощо. А все це є неприйнятним для України.

Завдяки масштабним протестам у Києві, і Володимир Зеленський, і Москва побачили, що це зробити неможливо без великих потрясінь у нашій країні.

Після цього в Кремлі твердо завили, що не хочуть зустрічатися в «нормандському форматі» без повністю узгодженого на рівні міністрів закордонних справ тексту, який після того підпишуть лідери «нормандської четвірки», тобто глави держав, задіяних у переговорному процесі.

Адже Путін прекрасно розуміє, що на нього під час зустрічі лідерів «нормандської четвірки» будуть тиснути, а аргументувати йому немає чим. Відтак, йому потрібно, щоб або Україна заздалегідь погодилася на фактичну капітуляцію і підписала відповідний документ, де б погодилася на імплементацію Мінських домовленостей та «формули Штайнмайера» в наше законодавство, або для нього просто немає сенсу проводити таку зустріч. Тобто Кремль погодиться на зустріч у «нормандському форматі» на найвищому рівні, тільки якщо достеменно знатиме, що на ній президент Зеленський, президент Путін, президент Макрон та канцлер Меркель підпишуть потрібний Росії документ.

Без цього Путін ні з ким зустрічатися не буде – йому це невигідно. Адже Зеленський оголосив про наявність у України «плану Б», який фактично означає «заморожування» конфлікту на Донбасі. І сьогодні такий сценарій виглядає найбільш імовірним, якщо, звісно, не відбудеться чогось надзвичайного на нашу користь.

Після серйозних вуличних протестів, які виникли через несприйняття українським суспільством «формули Штайнмайера», вірогідність зустрічі в «нормандському форматі» стала мінімальною

А це «надзвичайне» може відбутися тільки між Росією, Сполученими Штатами та Китаєм, в результаті чого Москва може змінити свою позицію.

Втім, зустріч на найвищому рівні у «нормандському форматі», думаю, так і не відбудеться. Так, про цей формат і про умови для зустрічі багато говоритимуть, але згодом розмови почнуть вщухати. А тоді - щось інше, інший формат прийде на заміну цим розмовам. Причому і «нормандський формат», і «формула Штайнмайера» можуть відійти у небуття одночасно, бо вони чітко пов’язані між собою. А от у інших форматах така зустріч буде можливою, і вона не буде прив’язана до славнозвісної формули.

Отже, робимо висновок, що сьогодні шанси на продовження перемовин у «нормандському форматі» – мінімальні.

Однак – важливий момент – усе це зовсім не означає, що Україна повністю і остаточно відмовилася від «формули Штайнмайера». На жаль, цього не відбулося. Ключовий момент полягає в тому, що відмова від «формули Штайнмайера» повинна відбутися в голові однієї людини - президента України. Поки що він остаточно не відмовився від ідеї якимсь чином домовитися з Росією, якимсь чином переконати світове співтовариство і Росію, що мир кращий за війну, а з «формулою Штайнмайера» він, в принципі, згоден, але не хоче імплементувати її в українське законодавство і Конституцію. З його точки зору, ми можемо погодитися на «особливий статус» Донбасу на певний час, можливо, на п’ять років, або скільки протриває перехідний період.

Тобто Володимир Зеленський ще не відмовився від своєї ідеї, але, на щастя, українське суспільство допомагає йому тверезіти в цьому питанні.

Позиція Меркель і Макрона щодо зустрічі лідерів «нормандської четвірки» взагалі виглядає дещо млявою. Вони говорять про це з тим же Путіним, але, по суті, всі ці розмови є переливанням з пустого в порожнє, лунають ті самі меседжі. Така позиція Німеччини і Франції пояснюється тим, що у них більше немає аргументів, вони використали всі, що у них були. Все, чим вони могли тиснути і на Росію, і на Україну, вони вже сказали і застосували.

Отже, робимо висновок, що сьогодні шанси на продовження перемовин у «нормандському форматі» – мінімальні

У Берліна і Парижа була певна надія на якість нового українського президента, сподівання, що він піде назустріч, і переговорний процес отримає імпульс до розвитку. Але виявилося, що така якість нового президента України компенсується жорсткою позицією українського громадянського суспільства. Тож, Європі зараз нема чим тиснути на Україну. Бо як вона натисне на все суспільство? В цьому плані ситуація в Україні не дуже прогнозована і не дуже керована.

Крім того, у Європи не залишилося аргументів для Росії.

Справді сильні аргументи, за бажання, можуть з’явитися тільки у двох держав – у Китаю та Сполучених Штатів. На цій шахівниці ще можуть бути дієві інструменти, а на європейській шахівниці вже фактично ендшпіль, нема чим крити.

Відтак, на зустріч у «нормандському форматі», у листопаді (та й згодом) не варто розраховувати. Без якихось надзвичайних подій у світі або в Україні розраховувати на цей формат не доводиться.

Олександр Кочетков, політичний аналітик

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter