Ситуацію з Міхеїлом Саакашвілі слід оцінювати, починаючи з моменту позбавлення його українського громадянства. Те, як це відбулося по суті, виглядає доволі сумнівним. Бо якщо узагальнити положення Конституції України, які стосуються громадянства, їх можна звести до наступної формули: громадянство є священним правом кожного громадянина, і держава не повинна мати можливості рішенням якоїсь комісії або якогось чиновника позбавляти громадян України українського громадянства. Якщо громадянин України вчинив правопорушення будь-якого характеру, то для цього є інструменти притягнення до відповідальності. А взагалі, бажано, щоб ми в цілому припинили практику позбавлення громадянства.
Натомість дуже ретельно треба підходити до справи надання громадянства. Відтак кожна особа, яка прагне стати громадянином України, має ретельно перевірятися, все має зважуватися, і це питання має вирішуватися в рамках правової та міжнародно-правової процедури. Але якщо вже питання вирішено, і особа вже стала громадянином України, бажано, щоб і всі громадяни, і держава одночасно з величезною повагою ставилися до цього високого статусу, аби не допускалися різноманітні авантюри щодо позбавлення громадянства: хочу — сьогодні позбавлю громадянства, хочу — завтра не позбавлю.
Отже, саме з цього моменту — позбавлення Саакашвілі громадянства — витікають всі інші події. Будь-який громадянин України, в тому числі Саакашвілі, якщо його позбавляють громадянства без його участі, абсолютно точно має право на захист своїх прав у судовому порядку. І держава зобов’язана (!) надати таку можливість.
Отже, саме з цього моменту — позбавлення Саакашвілі громадянства — витікають всі інші події
Крім того, будь-який громадянин України має право вільно пересуватися світом і мати на території України якусь власність. І якщо ця особа поїхала за кордон, вона має право повернутися, бо в країні є його власність і чимало зобов’язань, як і в кожної людини.
Переконаний, що потрібно виходити, передусім, із цих обставин. А, з огляду на те, що державні органи недостатньо уважно поставилися до цих обставин, вони спровокували події, які відбулися після того. Адже Саакашвілі наполягав на своїй можливості повернутися до України, мати доступ до своєї власності, мати можливість виконувати свої обов’язки, мати можливість захисти себе в суді.
Натомість, була розгорнута істерія, в тому числі у ЗМІ, щодо недопуску Саакашвілі на територію України за будь-яких обставин. Мені видається, що це і спровокувало події на українсько-польському кордоні, який намагався перетнути Саакашвілі. І, безперечно, все це досить некрасиво представило Україну в очах європейської спільноти — коли Саакашвілі проходив кордон, зокрема польський, а його не допускали на українську митницю. За цим спостерігали європейські країні, і наша держава виглядала не надто коректною. У підсумку, створилася тупикова ситуація, і вкрай напружилися емоції. Тож усі інші події були пов’язані з порушенням звичайних правил.
Натомість, була розгорнута істерія, в тому числі у ЗМІ, щодо недопуску Саакашвілі на територію України за будь-яких обставин. Мені видається, що це і спровокувало події на українсько-польському кордоні, який намагався перетнути Саакашвілі
Отже, у даному випадку була особлива надзвичайна ситуація, яку потрібно оцінювати, починаючи з моменту позбавлення Саакашвілі українського громадянства.
Що ж до заяв представників Держприкордонслужби, які зазначають про, щонайменше, три порушення з боку Саакашвілі під час перетину кордону, то державні органи, служби і посадовці зобов’язані виконувати обов’язки, покладені на них, та відповідним чином реагувати. Тому абсолютно природно вони реагують на події. Але їхня реакція, у даному випадку, ґрунтується на вузькому розумінні і баченні подій. А у випадку з Саакашвілі не можна оцінювати події на українсько-польському кордоні, виходячи лише з рівня висоти працівника Державної прикордонної служби. Це — події ширшого масштабу, і вони стосуються оцінки того, наскільки належно українська держава виконувала свої обов’язки стосовно громадянина Саакашвілі та, взагалі, інституту громадянства. Тому абсолютно природно, що Держприкордонслужба реагує так, як вона реагує, але остаточні оцінки мають даватися виключно на комплексній основі.
Микола Сірий, адвокат, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. Корецького НАН України
