Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені Кураса Національної академії наук України негативно оцінив проект закону «Про мови в Україні», внесений до Верховної Ради народними депутатами Сергієм ЄФРЕМОВИМ (Партія регіонів), Петром СИМОНЕНКОМ (КПУ) і Сергієм ГРИНЕВЕЦЬКИМ (Блок Литвина). Висновок зроблений за зверненням голови парламенту Володимира ЛИТВИНА до НАНУ.
Текст експертного висновку потрапив до редакції тижневика «Дзеркало тижня» та опублікований на сайті газети.
«Ухвалення проекту є недоцільним, оскільки замість суспільного компромісу й стабільності воно призвело б лише до погіршення ситуації в мовній ділянці...», - йдеться у документі. Експерти з Інституту імені Кураса констатують „суперечність між декларованою спрямованістю на захист прав громадян і реальним змістом законопроекту, який утверджує права однієї мовної групи за рахунок іншої”.
Експерти критикують розуміння авторами законопроекту Європейської хартії реґіональних або мов меншин. Проект, на їх думку, „застосовує до розв’язуваної української проблеми міжнародний інструмент, призначений для зовсім інших потреб, тобто для захисту мов, які за ступенем поширення годі порівняти з російською мовою в Україні...” Внаслідок довільного трактування Хартії „російська мова здобуває можливості офіційного вживання майже на всій території країни, стаючи по суті другою державною мовою... Пропоновані проекти (аналізується ще і проект Нестора ШУФРИЧА) пропонують, з одного боку, надто велику загальну територію офіційного визнання реґіональних мов, а з другого, невеликі шанси для реального вживання всіх мов, окрім російської. Крім офіційного вживання російської мови на певних територіях, проект Єфремова надає широкі можливості її використання в масштабах усієї країни, ще більше ставлячи її таким чином в особливе становище, порівнянне зі становищем державної мови”.
Головним механізмом надання російській мові переваги над українською, на думку науковців, є „відмова від реґулювання мововжитку в недержавній сфері, що означає згоду держави на вільну конкуренцію мов, у якому, з огляду на кращі стартові умови, неминуче перемагатиме російська... Власники зможуть вільно обирати мови в приватних навчальних закладах, телеканалах, радіостанціях, кінотеатрах тощо. Досвід попередніх років показує, що відсутність такого регулювання призводить до панування російської мови та маргіналізації української. Головною причиною ринкової переваги російської є набагато більша, ніж для української, кількість людей, що воліють чи принаймні готові споживати продукти цією мовою, зокрема через можливість використання російськомовних продуктів на ринках кількох країн, зокрема найбільшому російському. А отже, держава повинна застосовувати певні механізми, що забезпечували б відповідне до чисельності мовців уживання української... Такі механізми «позитивної дискримінації» застосовували й застосовують багато демократичних країн, зокрема й щодо своїх офіційних мов”.
Натомість автори законопроекту, зазначають науковці, прагнуть не лише забезпечити право частини громадян уживати російську мову, а й „зберегти успадковану від радянських часів практику активного чи принаймні пасивного вживання цієї мови майже всіма громадянами, що її поміркована мовна політика років незалежності не усунула. Водночас законопроект не містить жодних механізмів подолання характерної нині для українського суспільства асиметрії двомовності, тобто збільшення кількості російськомовних громадян з активним знанням державної мови. Інакше кажучи, замість захисту мовних прав громадян маємо тут намір увічнити наслідки радянської політики русифікації”.
Раніше негативну оцінку законопроекту ЄФРЕМОВА-СИМОНЕНКА-ГРИНЕВЦЬКОГО дали наукова рада Національного університету «Києво-Могилянська академія», Інститут української мови НАНУ та Інститут мовознавства імені Потебні.
