Як повідомили сьогодні УНІАН у прес-службі КСУ, у рішенні наголошується, що між КС України та Російської Федерації 14 червня 2000 року було укладено Меморандум про розвиток співробітництва, у якому передбачено, зокрема, підтримання відносин між судами на основі принципів подальшого розвитку всебічних взаємовигідних українсько-російських відносин, забезпечення верховенства права, основних прав і свобод людини, взаємної поваги, довіри та співробітництва.
Читайте такожКС визнав неконституційною постанову ВР Криму про незалежність
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 березня 2014 року № 2-рп/2014 визнав Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 року № 1702 – 6/2014 такою, що не відповідає Конституції України. Отже, правових підстав для проведення 16 березня 2014 року референдуму в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі не було, і його результати не можуть вважатися основою для «самовизначення Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».
Однак, зазначає КСУ, всупереч зазначеному рішенню Конституційного Суду України, вказаний референдум було проведено, а його результати використано для укладання 18 березня 2014 року договору між Російською Федерацією і так званою «Республікою Крим» «Про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворення у складі Російської федерації нових суб’єктів».
Читайте такожКС РФ визнав законність договору про входження Криму до Росії
Конституційний Суд України наголошує, що Автономна Республіка Крим та місто Севастополь як невід’ємні складові частини системи адміністративно-територіального устрою України не є суб’єктами міжнародного права і тому не можуть бути сторонами міжнародних договорів, наслідками підписання яких є порушення територіальної цілісності України. Це суперечить Конституції України та основоположним нормам та принципам, викладеним у Статуті Організації Об’єднаних Нації 1945 року, Статуті Ради Європи 1949 року, Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй від 24 жовтня 1970 року, Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року.
На положеннях вказаних документів ґрунтуються резолюції ООН та Ради Європи щодо України.
Так, Генеральна асамблея ООН у Резолюції «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262 зазначила, що референдум, проведений в АР Крим та місті Севастополі, не має законної сили і не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Читайте такожЕкс-суддя КС: Україні потрібна люстрація суддів
Парламентська асамблея Ради Європи 9 квітня 2014 року ухвалила Резолюцію «Останні події в Україні:загрози для функціонування демократичних інститутів» № 1988 (2014), у якій вказала, що цей референдум є неконституційним, його результати та незаконна анексія Криму Російською Федерацією не мають юридичної сили і не визнаються Радою Європи .
Конституційний Суд Російської Федерації, розглянувши «справу щодо перевірки конституційності міжнародного договору, який не набрав чинності, між Російською Федерацією та Республікою Крим про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб’єктів» ухвалив Постанову від 19 березня 2014 року № 6-П, якою визнав цей договір таким, що відповідає Конституції Російської Федерації, визнавши таким чином міжнародну правосуб’єктність адміністративно-територіальної одиниці України.
"Даючи у зазначеній постанові оцінку конституційності договору між Російською Федерацією і так званою «Республікою Крим», Конституційний Суд Російської Федерації знехтував і принципами та положеннями Меморандуму щодо подальшого розвитку всебічних взаємовигідних українсько-російських відносин, забезпечення верховенства права,основних прав і свобод людини, взаємної поваги, довіри та співробітництва", - наголошує КСУ.
