Депутати парламентської фракції «Слуга народу» запропонували президенту Володимиру Зеленському провести внутрішньопартійний відбір кандидатів на вибори мера Києва та мерів інших міст, тобто праймеріз.

Політична сила «Слуга народу» йшла на парламентські вибори з ідеєю про перезавантаження української політики, а найголовніше – з прагненням продемонструвати якісно нові принципи й підходи до організації політичного процесу. І цілком логічно, що виникла ідея провести праймеріз. Це – досить поширена практика внутрішньопартійної демократії у багатьох країнах світу і демонстрація демократизму. 

Проводячи праймеріз, «слуги» зможуть показати, що кандидати в мери від їхньої партії не спускаються «згори»

Проводячи праймеріз, «слуги» зможуть показати, що кандидати в мери від їхньої партії не спускаються «згори», а обираються шляхом волевиявлення членів партії та місцевих активістів. Адже, наскільки я розумію, на даний момент партія «Слуга народу», м’яко кажучи, не дуже чисельна, тому праймеріз, як серйозне явище, не можуть включати в себе лише членів партії. Тож, очевидно, партія має розробити формат, як цей внутрішньопартійний відбір має проводитися.

Цілком зрозуміло, чому потреба проведення праймеріз виникла саме в Києві – вже називаються декілька кандидатів від «Слуги народу» на посаду столичного мера. Зокрема, згадували і Дубинського, і Ткаченка, і Тищенка, і навіть Богдана. Тобто кандидатів багато, і кого б не призначили претендентом на посаду мера Києва від «Слуги народу» традиційним способом, одразу виникне запитання «чому саме він?». 

Якщо не обрати кандидата шляхом праймеріз, то інші кандидати можуть не визнати це рішення і заявити, що це було нелегітимно, тому вони самостійно братимуть участь у виборах. Тобто це одразу створить загрозу партійного розколу. 

А так, перед праймеріз кандидати повинні будуть у конкурентний спосіб представити кожен свою програму і здобути певний рівень підтримки. Тоді ніхто не зможе сказати, що кандидата хтось призначив через якісь політичні зв’язки або через те, що він близький до когось. 

Праймеріз – це найкращий механізм для того, щоб уникати таких звичних для нас партійних розколів

Отже, праймеріз – це найкращий механізм для того, щоб уникати таких звичних для нас партійних розколів. Адже як в Україні утворювалася більша частина партій? Дуже просто: хтось, наприклад, не погодився із тим, що кандидатуру його однопартійця висунули на виборах, і створив власну партію.

Праймеріз – це найкращий запобіжник розколів, якщо партійні висунення відбуваються публічно і на основі зрозумілих принципів, коли ніхто не зможе дорікнути, що вирішальною була корупція чи якісь домовленості.

В принципі, оскільки у «Слузі народу» заговорили про праймеріз вже зараз, цю практику, найімовірніше, застосують вже перед найближчими виборами мерів. Зараз стоїть питання про те, як це зробити, аби, з одного боку, результати ні в кого не викликали запитань і заперечень, а з іншого – щоб це суто технічно можна було організувати. 

Як на мене, цього року праймеріз можна започаткувати не скрізь, а лише в Києві, інших великих містах або там, де є така потреба, тому що багато потенційних кандидатів.

Петро Олещук, політолог, викладач КНУ ім. Тараса Шевченка

Читайте всі статті автора