Днями стало відомо, що одразу низка українських YouTube-блогерів, які займаються розвінчуванням кремлівських фейків, стали жертвами атаки російських ботів.

Ще раз: на восьмому році війни з Росією україномовний контент модерується Москвою. Чи не робить сам факт збройної агресії Росії проти України цю модерацію заангажованою?

Блогерка Тетяна Микитенко після блокування каналу "Рагулі" подала скріншот відповіді модераторів на її апеляцію, у якій чітко йшлося про те, що хостинг не повертатиме їй канал з понад 200 тисячами підписників через неодноразові скарги за нібито "мову ворожнечі". Достатньо пригадати, коли у 2018-му "московський" YouTube заблокував ролики української спецслужби з заголовком про те, що "ФСБ активізує диверсійну роботу в Україні", щоб упевнитися, що у підході до Микитенко не було ніякої прикрої помилки.

Справа в тім, що на восьмому році війни з Росією український контент у YouTube модерується… з офісу в Москві. Ще раз: на восьмому році війни з Росією україномовний контент модерується Москвою. Чи не робить сам факт збройної агресії Росії проти України цю модерацію заангажованою? Даруйте, але контент не поза політикою, навпаки – саме він переважно й стає зброєю в руках агресора в сучасних реаліях ведення війн.

"Рука Кремля"

Наскільки офіс YouTube в Москві лояльний до кремлівської машини дезінформації можна перевірити, просто перейшовши на російські федеральні канали у відеохостингу – тут вам і фейки про вакцинацію, і про прямі залякування нападом Росії на Україну, і про заперечення існування українців як нації. Всі ролики – у вільному доступі, не заблоковані. Хіба, вельмишановні, це не порушує правила користування YouTube? Так, бувають приємні винятки, коли за вказівкою центрального офісу в США тимчасово банять відверто пропагандистські ресурси у YouTube. Але з огляду на користувацький досвід це справді радше винятки. YouTube – дотепер кладовище україномовного контенту в "рекомендаціях" і керований московським офісом "стрімінговий сервіс" для кремлівської пропаганди.

Хто керує контентом – той керує суспільством

Як справедливо зауважив український ігровий блогер OldBoi в одному зі своїх відео, офіс Москви досі навіть не надав українцям доступ до вмонтованої системи спонсорства каналів (аналогу "патреону"), хоч він є навіть у білорусів.

У вересні міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров запропонував американцям відкрити в Україні представництво YouTube, до цього ті відповідали, що доцільності в цьому немає. Чи свідчить така повільна реакція YouTube, що творці найбільшого відеохостингу в світі просто не хочуть брати на себе відповідальність за дітище і шкоду, яку воно часто завдає неангломовним країнам, особливо тим, кому "пощастило" жити поряд з Росією?

"Корисна" неуважність Facebook

Схоже, такої думки і Марк Цукерберг. Хоча його позиція щодо модерування контенту у Facebook вже ні для кого не секрет, все ж варто нагадати про "Facebook Papers", а саме – розділ з розслідування про недостатню модерацію неангломовного контенту, через що у стрічку новин (наприклад, українців) потрапляють фейки, маніпуляції та "мова ворожнечі", оскільки на боротьбу проти фейків Facebook 87% бюджету спрямовував на США, і тільки 13% - для інших країн.

Таке нехлюйське ставлення Facebook до модерації має й іншу сторону – це бан за "незрозуміло що". І дуже часто жертвою цього бану теж, на жаль, стає український сегмент, особливо – онлайн-видання. Як пише ДМ, у Facebook є свій "блек-ліст" з 15 українськими організаціями, назву яких заборонено вживати у соцмережі. За, наприклад, згадку про добровольчий полк "Азов" ЗМІ можуть отримати "страйк" і щонайменше зниження охоплення сторінки.

Або бан без пояснень на скарги невідомих про критику російсько-української війни. І в цьому випадку неуважні модератори (свідомо чи несвідомо) допомагають в інформаційній війні Росії проти України, як й агресивній політиці будь-якої іншої неангломовної країни світу.

Все тому, що на скаргу спершу реагує штучний інтелект. Групам однодумців — або ж, припустімо, агентів чи ботів, які працюють на спецслужби, — доволі легко запустити механізм видалення контенту, поскаржившись на допис або сторінку. А скасувати це рішення, достукавшись не до штучного інтелекту, а до живого працівника мережі, украй нелегко. І цим вигідно користуються "ферми Пригожина".  

Повсякчас Роскомнагляд намагається впливати на Facebook, Google й окремо YouTube, бо, на відміну від пересічного українця, для якого очевидною політикою є лише суто політичні ролики, а все решта – то, так би мовити, нешкідливе, "поза політикою", російський регулятор давно засвоїв, що будь-який контент в мережі може впливати на політичні настрої населення.

Хто керує контентом – той керує суспільством. І, дехто, мабуть, здивується, для цього необов’язково застосовувати "Гради" чи БПЛА. Достатньо клацнути "поскаржитися".