Глобальне потепління і спричинені ним зміни клімату змушують диких тварин адаптуватися до нових умов. Це зокрема стосується білих ведмедів у Північній Атлантиці, у яких вчені помітили зміни на генетичному рівні, пише DailyMail.
Так, вчені виявили прямий зв'язок між підвищенням температури на південному сході Гренландії та змінами в ДНК місцевої популяції білих ведмедів.
За словами авторки дослідження доктора екології Еліс Годден з Університету Східної Англії, це відкриття дає певну "надію" на те, що білі ведмеді зможуть адаптуватися до нових умов і не вимруть.
В межах дослідження вчені проаналізували зразки крові, взяті у білих ведмедів з двох різних регіонів Гренландії, і порівняли активність "стрибаючих генів".
Як пояснили вчені, такі гени особливо активні в екстремальних умовах, наприклад, коли тварина голодує, чи перебуває у некомфортних погодних умовах. Активність цих генів може призвести до появи як шкідливих, так і корисних мутацій. Але корисні мутації закріплюються, тоді як шкідливі поступово відпадають.
Порівняння генів ведмедів з двох різних популяцій показало, що активніше мутують ті, що живуть на півдні, де кліматичні зміни є помітними. Іншими словами, відбувається природний процес адаптації до виживання у дедалі тепліших умовах з меншою кількість криги і снігу.
Виявлені зміни впливають як на метаболізм тварин і їхню здатність переносити вищі температури, так і на здатність харчуватися грубою рослинною їжею.
Інші приклади мутації сучасних тварин
Як писав УНІАН, у США міські єноти, подібно до лисиць в українських містах, дедалі більше пристосовуються до життя поруч із людьми, харчуючись на смітниках і уникаючи хижаків. Це вже призвело до помітних еволюційних змін: морда міських єнотів у середньому на 3,56% коротша, ніж у диких, і така тенденція простежується по всій країні.
Вчені пов’язують ці зміни з новими умовами існування — надлишком їжі та відносною безпекою, які відбирають менш агресивних і більш толерантних до людей тварин. За словами дослідників, міські єноти перебувають на ранньому етапі одомашнення й проходять процеси, подібні до тих, що колись пережили вовки на шляху до співіснування з людиною.
