На фоні багаторічного падіння народжуваності Європа опинилася на межі великого скорочення населення. Як йдеться у докладній статті Washington Post, це викликає тривогу багатьох урядів через скорочення робочої сили та можливості економічної неплатоспроможності.
Тому уряди намагаються поєднувати пільги, стимули та ідеологію, щоб спровокувати бебі-бум. Однак наразі з цим завданням не впоралася жодна країна, навіть серед тих, як впровадили найщедріші пільги для родин з дітьми.
Зокрема, економічні стимули народжувати мають жителі Скандинавії. Однак їм довелося створили спеціальні комісії для рекомендації нових стратегій та пояснення того, чому потужні програми соціального забезпечення не змогли запобігти різкому падінню рівня народжуваності.
Значна впала народжуваність і у Франції - на 18 відсотків за останнє десятиліття. Там за підняття народжуваності виступив президент Емманюель Макрон. Італія надає бонуси працюючим матерям з двома або більше дітьми. Польща минулого року збільшила щомісячну виплату сім'ям — 220 доларів на кожну дитину щомісяця. У жовтні президент Польщі підписав закон про значні податкові пільги для батьків з двома або більше дітьми.
Фінансові стимули розглядають і в США. Адміністрація Дональда Трампа вже зробила кілька перших політичних кроків, зокрема, передбачила виділення 1000 доларів на рахунки для новонароджених, доступ до яких можна буде отримати після досягнення 18 років.
"Але досвід Європи говорить, що навіть величезні урядові програми можуть призвести лише до незначних змін. Навіть найкращі успіхи лише уповільнили темпи скорочення населення, а не повернули його назад", - йдеться у статті.
Поточні коефіцієнти народжуваності
До 1960-х років більшість країн Європи підтримували рівень народжуваності вище 2,1 дітей на жінку, що є необхідним для підтримки кількості населення. Потім почався спад, хоча й нерівномірний: коефіцієнти у скандинавських країнах залишалися відносно вищими до початку 2010-х років, тоді як інші країни, особливо у Східній Європі та Середземномор'ї, занурилися раніше та глибше. Але зараз вони здебільшого досягли однакового рівня. Лише 5 з 27 країн ЄС мають рівень народжуваності вище 1,5, і жодна не перевищує 1,9. Рівень народжуваності по всьому ЄС знаходиться на рекордно низькому рівні – 1,38 народжень на жінку.
Імміграцію часто розглядають як рішення для країн зі скороченням населення. Але протягом наступних десятиліть ця проблема стає ще більш небезпечною. Рівень народжуваності впав нижче рівня відтворення населення в усіх регіонах світу, окрім країн Африки на південь від Сахари.
Рівень народжуваності в Китаї не відновився навіть після того, як Комуністична партія скасувала політику однієї дитини у 2016 році. Індія, найнаселеніша країна світу, переживає різке скорочення народжуваності. Її столиця, Нью-Делі, має рівень народжуваності на рівні з південною Європою та є одним з найнижчих у світі.
Програми Угорщини
Автори розібрали досвід Угорщини, яка вже багато років розширює політику стимулювання народжуваності. Наразі там створена системи виплат, яка за своєю щедрістю нашадує скандинавську. Загалом Угорщина витрачає 5% ВВП на сімейну політику.
Серед пільг – відпустка для бабусь і дідусів для догляду за онуками, знижені ставки за іпотекою подружнім парам, які планують народження дітей, позики у розмірі 30 000 доларів, які батькам 3 та більше дітей не потрібно повертати. З 1 жовтня жінки з трьома дітьми отримали пожиттжве звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб. Наступного року матері віком до 40 років з двома дітьми також будуть звільнені від сплати.
"Якийсь час політика Угорщини виглядала явним тріумфом. Орбан почав запроваджувати стимули близько 15 років тому, одразу після того, як населення Угорщини вперше за десятиліття впало нижче 10 мільйонів", - пишуть автори.
Вони нагадали, що на той момент коефіцієнт народжуваності в Угорщині становив 1,25. І цей показник був одним із найнижчих у Європі. Протягом наступного десятиліття світова народжуваність різко впала. Але в Угорщині коефіцієнт зростав: до 2015 року він зріс до 1,45, а до 2021 року – до 1,61. Потім напрямок змінився - і впав до 1,39 к 2024 року. І тепер він майже дорівнює середньому показнику по ЄС.
Цей спад "поставив угорську програму на спірну територію". Вона досі не вирішила деякі з серйозних проблем, пов'язаних з вихованням дітей. Уряд зосередився на стимулюванні народжуваності, нехтуючи державними системами, які роблять сімейне життя життєздатним. Зокрема, не виправлений поганий стан державної освіти, недоступність приватних альтернатив та занедбану систему охорони здоров'я
Деякі експерти кажуть, що стимули просто заохочували людей, які вже хотіли дітей, народжувати їх раніше. В одному з нещодавніх коментарів прямо зазначалося, що програма "провалилася". Уряд визнав, що Угорщина, ймовірно, не досягне заявленої мети – рівня народжуваності на рівні відтворення населення (тобто коефіцієнта 2 або вище) – до 2030 року.
Аналіз зусиль урядів
Академічні дослідження малюють неоднозначну картину щодо ефективності стимулюючих зусиль для створення умов для бебі-буму. Одноразові виплати, як правило, мають короткочасний ефект. У Південній Кореї, яка має один із найнижчих у світі рівнів народжуваності, дитячі бонуси зрештою переважно отримували батьки, які все одно планували мати дитину. Дослідження показують, що ці показники можна підвищити за допомогою стійких програм, які охоплюють багато соціальних аспектів, включаючи догляд за дітьми та батьківську відпустку.
Дослідниця з Фінляндії Анна Роткірх сказала, що в житті молодих людей одночасно діє кілька сил, які впливають на їхні рішення відкласти батьківство або відмовитися від нього:
"Соціальні мережі ідеалізують життя, сповнене подорожей та індивідуалізму. Додатки для знайомств створюють враження великого вибору, що ускладнює пошук партнера та створення сім'ї. Покоління молодих людей, які самі виросли в маленьких сім'ях, не дуже розуміють, що означає бути поруч з дитиною — не лише пов'язану з цим роботу, а й тактильні радощі".
Заступник директора Віденського інституту демографії Томаш Соботка нещодавно брав участь у проведенні моделювання того, коли людство може досягти критично небезпечного порогу, якщо рівень народжуваності залишиться таким, як прогнозується. Відповідь: 3484 рік. І він вважає, що загалом у людства є більш нагальні проблеми.
Але розвинені країни створили системи охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, які залежать від людей працездатного віку, яких значно більше, ніж пенсіонерів. І це було так протягом останніх століть.
Тридцять років тому в Західній Європі на кожну людину похилого віку припадало чотири дорослих віком до 65 років. Зараз це співвідношення становить приблизно 3 до 1. До 2050 року воно буде меншим за 2 до 1.
А до 2100 року, згідно з прогнозами ООН, у Західній Європі буде більше людей віком 85 років, ніж людей віком 5 років. Консалтингова фірма McKinsey & Company заявила, що цей дефіцит молоді штовхне суспільства в "незвідані води", пригнічуючи економічне зростання, оскільки молоді покоління нестимуть величезні витрати на пенсіонерів.
Дослідження ООН про причини демографічної кризи
Як писав УНІАН, за даними ООН, існують кілька головних причин світової демографічної кризи. Перша це фінансові чинники, коли молоді родини не мають житла та гарантій занятості. Також серед причин відмови від народження дітей проблеми зі здоров'ям та страхи, пов'язані з глобальними проблемами світу: війнами, пандеміями тощо.
