Астрономи виявили за допомогою космічного телескопа "Хаббл" у сусідній карликовій галактиці надмасивну чорну діру, що "народила" відразу кілька зірок.
Вони були здивовані цим явищем, оскільки чорні діри відомі тим, що поглинають все, що мало необережність потрапити в їхнє гравітаційне поле, повідомляє Бі-бі-сі.
Явищу є прямий доказ - "пуповина" з газу і зоряного пилу довжиною в 500 світлових років.
Читайте такожЗа межами нашої галактики астрономи виявили нову чорну діру
Ця чорна діра, розташована приблизно в 34 млн світлових років від галактики Хенайз 2-10 (названої на честь американського астронавта і астронома Карла Гордона Хенайза), викинула зі своєї серцевини гігантський струмінь плазми з величезною швидкістю в 1,6 млн км/год, і цей вогненний потік сприяв народженню нових зірок в так званих "зоряних яслах" карликової (що складається "всього" з декількох мільярдів зірок) галактики.
"Я з самого початку підозрювала, що в галактиці Хенайз 2-10 твориться щось незвичайне, і ось тепер "Хаббл" наочно продемонстрував зв'язок між чорною дірою і сусіднім регіоном в 230 світлових роках від неї, де формуються зірки", - пише одна зі співавторів дослідження, астрофізик з Університету Монтани Емі Рейнс.
За надмасивними чорними дірами вже давно помічали здатність вивергати шлейфи іонізованого газу. Тільки раніше вчені вважали, що такі потоки плазми швидше заважають, ніж сприяють формуванню зірок.
Перш ніж випустити в космос струмінь розпеченої плазми з навколосвітньою швидкістю, чорна діра засмоктує в свої надра необхідний матеріал у вигляді газових хмар і зірок, які знаходяться поблизу.
Ці газові хмари при розігріві до потрібних температур від зіткнення зі струменями плазми самі стають ідеальними яслами для майбутніх зірок.
Однак як вказують експерти NASA, необхідно, щоб газові хмари опинилися в ідеальній зоні: якщо шлейф плазми перегріє хмари, вони не зможуть охолодитися до температур, необхідних для формування зірки. Однак в даному випадку умови були ідеальними.
Що ж стосується цієї чорної діри, то оскільки протягом довгого часу вона залишалася порівняно невеликою, дослідники сподіваються, що на її прикладі вони зможуть осягнути природу і процес формування по-справжньому гігантських надмасивних дір.
"На жаль, ми не застали процес утворення перших чорних дір, - зазначає Рейнес , - а відповісти на головне питання - звідки вони взялися - дуже хочеться! І ось тут на допомогу нам повинні прийти карликові галактики, які могли зберегти якусь пам'ять про ті події, що загубилися в просторі і часі".
