![]() |
Лесь Подерв’янський |
“Це фантастика. Таке щастя випадає людині раз на життя. Було дуже просто. Ввечері до мене зі страшними матюками забіг начальник політвідділу дивізії і, нічого не пояснюючи, схопив мене за шкірку. І поїхали ми в учбовий центр, ще там розташовувалася свиноферма. І мені, і ще там був мій помічник, нам було поставлено завдання всіх свиней до ранку пофарбувати, що ми і зробили.
- А навіщо?
“Справа в тому, що такі питання начальнику політвідділу дивізії я не можу задати, тому що я заздалегідь знаю відповідь. Оскільки я не зовсім хочу чути її зайвий раз, то я і питання не задаю. Я кажу: «Есть, товарищ полковник. Служу Советскому Союзу». І таким чином свині були пофарбовані, причому дуже красивою фарбою срібною.
І коли ми все це закінчили, а вони зранку вийшли попастися на зелений лужок, в такому ранковому тумані йшли залізні свині. Це було чудове видовище.
Я дізнався про мету всього цього набагато пізніше. Тому що якийсь там генерал зі штабу округу мав літати на гелікоптері над розташуванням нашого учбового центру. А наші естети з дивізії подумали, що його начальствене око буде осквернене, якщо воно побачить свиней таких, як вони є. Я дотримуюсь повністю їхньої думки, тому що йому, мабуть, приємно було бачити свиней, в яких я вложив свою душу”.