О.Рар: Україні поки тільки на папері починає рухатися до альтернативних постачань газу, фото www.hse.ru

В України немає політичної волі, щоб шукати альтернативні російському газу джерела.

Про це в коментарі Інституту Горшеніна заявив директор Центру ім. Бертольда Бейца при Німецькій раді із зовнішньої політики Александр Рар.

«За моїм відчуттям, Україна поки що тільки на папері починає рухатися до альтернативних поставок газу. Не знаю, як в Україні йдуть справи з розробкою нетрадиційного газу, сланцевого – є суперечливі дані. Але наскільки це виробництво може колись придбати такі ж масштаби, як в Америці, це ще під великим-великим питанням», - сказав експерт.

Відео дня

На думку А.Рара, в України «фактично років 15 була можливість знаходити інші альтернативні джерела за межами Росії, але вона їх не знайшла. Думаю, причини були ті самі, що й сьогодні – немає політичної волі це робити. Тому що є сили всередині України, які не хочуть, теж з політичних причин, іншого газу, крім російського. На російському газі вони заробляють, для них вигідно, щоб російський газ домінував на українському ринку і, зокрема, йшов через транзит. Тому що при входженні на український ринок інших гравців правила гри стають більш транспарентними, вони змінюються просто на очах, а є сили, які в цьому не зацікавлені».

К.Симонов: міф про альтернативні джерела газу свідомо продукує Україна, фото www.epochtimes.ru

У свою чергу, генеральний директор Фонду національної енергетичної безпеки (РФ) Костянтин Симонов в коментарі Інституту Горшеніна заявив, що наявність в України альтернативних російському газу джерел – це міф.

За словами експерта, «в реальності ніяких джерел немає, це міф, який свідомо продукується Україною. Зовнішніх джерел газу немає: в Азербайджану немає зайвого газу і навіть за зріджений йде відчайдушна війна між європейцями, де Україні особливо розраховувати нема на що; газ зі Словаччини – це смішно, тому що у Словаччини свого газу немає і теоретично це буде той самий російський газ, який до України формально надходитиме іншим шляхом; газопровід із Польщі – смішно говорити, тому що, коли Польща стане експортером газу – нікому не відомо».

Що стосується внутрішнього потенціалу, то, за словами К.Симонова, «ми знаємо, що є доповідь IHS CERA, яку особисто пан Єргін (Даніел Єргін – засновник і голова консалтингової компанії в галузі енергетики IHS Cambridge Energy Research Associates Inc.) представляв, який запевняє, що в України – колосальний потенціал видобутку власного газу.

Але є два моменти. По-перше, за відомостями наших ЗМІ, IHS CERA заплатили за це дослідження 10 млн. доларів, а за 10 млн. доларів ви й не таке напишете. А по-друге, там є істотна обмовка, що це вимагає колосальних інвестицій, яких в України немає.

Тому знову точаться розмови про сланцевий газ, про шельф Чорного моря, але ми розуміємо, що у шельфу Чорного моря дуже складна геологія дна, а що стосується сланцевого газу, то це все вимагає колосальних грошей і сучасних технологій, якими Україна на сьогодні, будемо відверті, не володіє. І Росія, до речі, теж не володіє, але у нас, слава Богу, крім нетрадиційного є традиційний газ».

«Я б на місці України задумався про шахтний метан. Але про нього чомусь ніхто не думає, мабуть, вважають немодною темою, це раз, а по-друге – гроші, технології. Тому Австралія, наприклад, активно приступила до розробки саме шахтного (вугільного) метану, а Україна поки що вважає за краще говорити, але, на жаль, мало робить», - зазначив К.Симонов.

*** 24 квітня в Інституті Горшеніна відбудеться круглий стіл на тему: «Хто приватизує українську ГТС?».