Нещодавня заява одного з нардепів щодо необхідності покарання осіб, які використали незаконні документи для виїзду за кордон, пожвавила обговорення цієї теми як в соціальних мережах, так і серед професійного середовища правників. Це стало результатом, зокрема, викриття посадовців військово-лікарської комісії та військкомату, які переправляли "ухилянтів" за кордон, використовуючи для цього корупційну складову, - документи про непридатність до військової служби за медичними показниками стану здоров’я того, кого могли б мобілізувати до лав ЗСУ.
Проте все не так просто, як видається на перший погляд
Якщо говорити про притягнення до відповідальності осіб, які перетнули державний кордон України з "купленими" документами й у такий спосіб ухиляються від мобілізації в Україні, існує щонайменше два шляхи. Мова про доведення факту або використання підробленого документа, який став підставою для виїзду, наприклад, довідки ВЛК, МСЕК (щодо інвалідності), довідок від міністерств щодо участі в культурних чи освітніх проєктах, або ж, власне, доведення незаконності перетину державного кордону.
Проте все не так просто, як видається на перший погляд.
Україна – демократична держава, у якій діє принцип презумпції невинуватості, а також принцип індивідуальної вини. У практичному аспекті це означає, що спершу правоохоронний орган в Україні зобов’язаний, щонайменше, ініціювати процедуру притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка, на думку правоохоронців, порушила закон, а також довести це. Тобто, треба спочатку:
а) відкрити кримінальне провадження за фактом, наприклад, підробки документа, який став підставою для перетину кордону України, чи за фактом вчинення корупційного правопорушення і отримання "незаконного" документа за гроші чи іншу вигоду;
б) почати збирання відповідних доказів у кримінальному провадженні стосовно особи, яка скористалася документом для виїзду, а також особи, яка була уповноважена такий документ видати;
в) повідомити про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Кримінальний процесуальний закон України відсилає нас до процедури екстрадиції
Все з переліченого - передумови процедури притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому, навіть у разі якісного проведення досудового розслідування у попередніх етапах, залишається відкритим питанням, а що ж робити далі, якщо "особа-злочинець" перебуває за межами України, а юрисдикція правоохоронних органів поширюється виключно на територію України?
Кримінальний процесуальний закон України відсилає нас до процедури екстрадиції. Тобто, до можливості примусового повернення громадянина України на територію України у разі вчинення ним злочину.
Екстрадиція чітко регламентована у КПК України і вимагає надання запиту щодо конкретної особи з певним переліком доказів "вини" у вчиненні злочину до країни перебування. Важливо зазначити, що екстрадиція застосовується як до осіб щодо яких вже існує вирок, так і до осіб, які лише підозрюються у вчиненні правопорушення.
Осіб, яких потенційно екстрадують, не зможуть примусово "покарати" шляхом мобілізації до лав ЗСУ
Після отримання запиту на екстрадицію питання про те, чи буде застосована екстрадиція до громадянина України вирішуватиметься судом тієї країни, у якій особа безпосередньо перебуває. Також не виключено, що цій процедурі передуватиме процедура затримання. Але лише за наявності рішення відповідного суду про екстрадицію країни перебування такий громадянин може бути примусово повернений на територію України.
Все це вимагає великої залученості правоохоронних та судових органів обох країн. При цьому тягар доведення вини лежить на правоохоронному органі України.
Після примусового повернення на територію України особу чекатиме розслідування на території України та суд, який повноважний констатувати наявність в діях "ухилянта" складу злочину та доведеності вини і, як наслідок, призначення такій особі покарання.
Важливо зазначити, що осіб, яких потенційно екстрадують, не зможуть примусово "покарати" шляхом мобілізації до лав ЗСУ. Якщо вина таких осіб буде доведена у суді, їх може очікувати відправлення до місць позбавлення волі для відбування покарання. Або ж суд обере інший, менш жорсткий вид покарання, чи на стадії слідства буде укладена угода з обвинуваченням.
Анна Калинчук, адвокат Miller law firm
