Українських батьків нещодавно збурила звістка про можливе відновлення офлайн-навчання в Україні з 1 вересня. Відповідно до заяви заступника міністра освіти Андрія Вітренка, восени школярі та студенти будуть ходити до навчальних закладів. Це викликало жваві дискусії, адже війна в нашій країні не закінчилася і обстановка не є безпечною.
Наші діти ще з 2020 року почали ходити до шкіл та вишів з "перебоями" через пандемію коронавірусу. Саме тоді було запроваджено онлайн-навчання через нескінченні карантини. Організація процесу освіти онлайн не була бездоганною, але за майже два роки періодичних карантинів вчителі та діти адаптувалися до процесу дистанційного викладання.
Вже стає зрозумілим, що, на жаль, війна не закінчиться за "два-три тижні", тому перед Міністерством освіти і науки стоїть завдання продумати організацію національного освітнього процесу
І ось, після початку війни Росії проти нашої країни онлайн-навчання вимушено відновилося, та про нормальний процес не могло бути і мови. На деяких територіях першочерговим було питання виживання, а не освіти, коли сім'ї ховалися від обстрілів варварів у підвалах. Десь не було інтернету і зв'язку, а десь населені пункти були окуповані. Чимало українців виїхали за кордон, в тому числі і вчителі, багато з яких не мали можливості повноцінно вести уроки. Тому навчання могли продовжувати далеко не всі, але все ж про продовження освітнього процесу звітували багато шкіл.
Батьки, які перебували на більш-менш безпечних територіях, намагалися забезпечити дітям навчання: записували дітей в нові школи, займалися самостійно. За кордоном українських дітей радо приймають до шкіл, де їм доводиться опановувати нові мови.
Освітяни, як могли, завершили навчальний рік, та не за горами наступний. Вже стає зрозумілим, що, на жаль, війна не закінчиться за "два-три тижні", тому перед Міністерством освіти і науки стоїть завдання продумати організацію національного освітнього процесу. І заява про відновлення очного навчання в школах та вишах дещо шокувала суспільство.
На сайті електронних петицій до президента вже збирають підписи за заборону очного навчання до закінчення бойових дій
Звісно, батькам треба в цих складних умовах працювати, багато хто не має змоги залишити дитину вдома та якось контролювати процес навчання. Але в той же час мало хто погодиться відправити доньку чи сина до школи, знаючи, на що здатні рашисти, які не гребують обстрілами шкіл та садочків – завжди ж можна сказати, що там була "база неонацистів".
Тому до МОН було багато запитань з цього приводу, і урядовці поспішили роз'яснити, що остаточне рішення про готовність школи до навчання у звичному форматі офлайн буде приймати безпосередньо місцева влада, виходячи з готовності закладу – тобто наявності надійного укриття, де можуть сховатися всі учасники освітнього процесу під час повітряної тривоги.
За словами міністра освіти Сергія Шкарлета, лише чверть українських шкіл мають справді надійні укриття. Голова уряду Денис Шмигаль повідомив, що дав завдання відповідним органам перевірити всі укриття в закладах освіти та поблизу них, провести реконструкцію таких укриттів там, де це необхідно, та забезпечити посилену охорону садочків, шкіл і вишів.
Але все одно більшість батьків не згодні з таким рішенням і не збираються наражати на небезпеку своїх дітей. На сайті електронних петицій до президента вже збирають підписи за заборону очного навчання до закінчення бойових дій.
І аргументи досить вагомі. Українці скептично ставляться до перевірок, адже часто вони робляться "для галочки", і перевірене шкільне укриття може не бути насправді надійним. Чи зможуть вчителі забезпечити швидке організоване переміщення дітей шкільними сходами і вузькими коридорами – теж під питанням.
Неочевидна проблема для поновлення очного навчання – забезпечення освітніх закладів теплом
Інший аспект – тривалість і частота повітряних тривог. Тривога може тривати годинами, відповідно, провадити навчальний процес у бомбосховищі, де зібрані всі класи і вчителі, не є можливим. Ну і варто додати, що це додаткове джерело стресу для дітей та неможливість концентруватися на навчанні.
І чи не найголовніше – відсутність дуже багатьох учнів і студентів у рідному місті, чи взагалі в Україні. Мільйони людей були змушені покинути домівки – декому немає куди повертатися через зруйноване житло, а хтось вже влаштувався за кордоном. Онлайн-навчання було все ж шансом для таких дітей продовжувати здобуття освіти зі своїми вчителями, за звичною програмою.
Самі ж урядовці визнають про те, що далеко не всі школи зможуть поновити освітній процес офлайн, що створює певний елемент несправедливості, коли частина дітей може ходити до школи, а частина має вчитися через зум, що явно позначиться на якості такої освіти.
Неочевидна проблема для поновлення очного навчання – забезпечення освітніх закладів теплом. Вже зараз зрозуміло, що наступний опалювальний сезон буде для українців значною проблемою через руйнування інфраструктури та захмарні ціни на газ. І опалення шкіл може бути непідйомним тягарем.
Ще раніше багато людей критикували онлайн-освіту, але в умовах війни вона є більш ніж доцільною. В цьому досвід коронавірусного навчання виявився корисним, тому варто було б продовжувати вчитися вдома до завершення війни. Це мінімізує ризики для життя та створить більш-менш рівні умови для дітей, що вимушено проживають не вдома, а у різних куточках України та світу. Не можна забувати, що відкриття шкіл може стати для підступного ворога новим приводом активізувати ракетні обстріли для терору населення. Тому в пріоритеті зараз – безпека українців, а математику з географією наздоженемо.
