Попри всі жахи, які супроводжують українців кожного дня, починаючи з 24 лютого, додатково пояснювати необхідність робити все заради перемоги потреби немає. Складається враження, що надвисокий рівень самоорганізованості в критичних умовах передбачено ще "заводськими налаштуваннями" українського геному. Власне, кожен з нас став цивільною або військовою шестернею механізму, працюючого задля здобуття першості у визвольних змаганнях.
Візуалізація здобутків цивільного населення стає ще яскравішою, коли приходить розуміння, що ціна спеченої та проданої хлібини є ціною патрону, куля з якого приречена назавжди зупинити хижий перебіг думок загарбника. Відтак, усвідомлення надважливої ролі результатів праці не потребує зайвого стимулювання, хоча і сприймається кожною фіброю української душі на фоні моторошних завивань сирени.
Кожен з нас став цивільною або військовою шестернею механізму, працюючого задля здобуття першості у визвольних змаганнях
Звичайно в умовах воєнного стану всі учасники ринку праці так чи інакше відчувають на собі труднощі, пов’язані з активними бойовими діями на території України. Це стосується і працівників, і роботодавців. Тож вплив сучасних реалій на юридично та морально застаріле (навіть за мірками мирного часу) трудове законодавство став вагомою причиною для його удосконалення та приведення у відповідність до викликів воєнного стану.
Наразі на підпис президента України очікує новонароджений в муках народних депутатів законопроект №7251 від 05.04.2022 "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин". Та з аналізу законопроекту вбачається, що він аж ніяк не про захист прав найманих працівників.
Точніше про них не забули, але складається враження, що лише для уникнення справедливо обуреного питання: "А ми?!".
Однак, вказане не є безумовною підставою для нищівної критики даної законодавчої ініціативи, оскільки положення законопроекту дійсно справляють враження акту, спрямованого дещо оптимізувати трудові відносини та звести до мінімуму їх інколи надмірний формалізм. Його усунення передбачається здійснювати зокрема впровадженням електронного документообігу між працівником та роботодавцем. Вказане, звичайно, не є "винаходом" того транспорту, на який у зв'язку із цінами на пальне все частіше поглядають українці, але вже щось.
Також пропонується розширити перелік підстав для звільнення працівників. Однак негативний зміст терміну "звільнення" нівелюється цілком логічними причинами такого кроку. Так, вказаний перелік доповнюється такими підставами, як: смерть роботодавця, зареєстрованого як фізична особа-підприємець, смерть працівника, відсутність працівника та зв'язку з ним протягом чотирьох місяців, а також знищення в результаті бойових дій потужностей виробництва або місця здійснення господарської діяльності.
Змін зазнають також і відпустки та пов'язані з ними грошові компенсації. Тепер працівник не зможе перевести грошову компенсацію за невикористану відпустку у разі його переведення на інше підприємство. За мобілізованими не зберігатимуть основну відпустку в період військової служби, заробітна плата за працівниками даної категорії також не зберігатиметься. Разом з цим, грошові виплати та відпустки надаватимуться відповідно до положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Не варто розраховувати і на додаткові відпустки, зокрема, які надаються у зв'язку з доглядом за дітьми (крім декретної відпустки, її законотворці лишили).
Людський ресурс - не безмежний. І єдине, без чого жодний бізнес апріорі існувати не може – люди
Працівникам критичної інфраструктури - приготуватися: у разі необхідності, робочий час можуть підвищити до 60 годин на тиждень. Однак час вже показав, що працівники критичної інфраструктури, зокрема медичні працівники та рятувальники, на жаль, працюють понаднормово і без законодавчого закріплення.
Звісно, такі зміни не викликають радісного тремтіння у грудях, а зовсім навпаки. Однак, не варто забувати, що такі положення діятимуть лише до кінця воєнного стану. Тож його тривалість суттєво залежить і від мобілізації власного, внутрішнього ресурсу, оскільки такі кроки спрямовуються на збереження національної економіки. Єдине, на що залишається сподіватися в таких умовах – віра в усвідомлення законодавців про необхідність подальшої "оптимізації" трудових відносин з урахуванням прав та інтересів працівників.
Людський ресурс - не безмежний. І єдине, без чого жодний бізнес апріорі існувати не може – люди.
Володимир Пищида, адвокат юридичної компанії Investment Service Ukraine
