Могутність сучасної російської армії мала на меті показати всьому світові, що її президент Володимир Путін повернув своїй країні велич після розпаду СРСР.
Натомість його задум перетворився на катастрофу: за два місяці боїв українська армія знищила понад 21 тисяч російських військових та щонайменше 1 600 броньованих машин, а також десятки літаків й флагман Чорноморського флоту "Москву". Не говорячи вже про штурм Києва, який виявився хаотичним провалом, пише The Economist.
Лев Троцький писав, що "будучи точною копією суспільства, армія хворіє на ті самі хвороби, причому зазвичай із вищою температурою". Бойові дії на сході та півдні України протягом наступних кількох тижнів визначать не тільки хід війни, але й репутація російської армію та суспільства, яке вона втілює.
Попередньо The Economist писали, що російський оборонний бюджет становить понад 250 мільярдів доларів, у такий спосіб втричі перевищуючи британський чи французький, але велика його частина, схоже, втрачена через корупцію.
Дотепер Росія так і не змогла встановити контроль над небом чи поєднати силу своїх ВПС з танками, артилерією і піхотою. Занурившись у корупцію та не в змозі вчитися на власних помилках, генерали відкинули передові військові доктрини, скотившись до руйнування міст й тероризування цивільних.
Чого не скажеш про українських військових, які попри меншу чисельність особового складу та техніки чинять неабиякий супротив загарбницьким військам та швидко приймають рішення, користуючись розвідувальними даними в реальному часі. Навіть якщо російська кампанія досягне успіху на Донбасі, вона зробить це виключно завдяки переважальній кількості своїх військ.
Російські претензії на те, щоб називатися розвиненою сучасною силою, такі ж переконливі, як і гармата танка, яка залишилася ржавіти в українському полі.
Великі втрати російської армії становлять загрозу для Путіна, в тому числі й у внутрішній політиці – адже застосування військової сили грає центральну роль у його стратегії, яка покликана змусити весь світ рахуватися з Москвою.
Попри те, що Росія користується певними симпатіями в позаблокових країнах на зразок ПАР чи Індія, її м’яка сила згасає. Цей процес прискорили очевидна некомпетентність й жорстокість в Україні.
Щоб заповнити цю прогалину між своєю реальною силою і мріями, Путін неодноразово звертався до єдиної сфери, де Росія все ще може претендувати на панівну роль – до сили своєї армії. За останні 14 років він двічі вдерся в Грузію та Україну, а також втрутився у війну в Сирії. Його найманці перебували в Лівії, ЦАР, Судані, а тепер і в Україні.
Путін – глобальний хуліган, одержимий невідповідностями своєї країни.
Приниження в Україні руйнує останню претензію Росії на статус наддержави. Війна може затягнутися на довго. І поки вона триває, Путін не зможе проводити масштабні операції деінде. Техніка, боєприпаси і жива сила швидко закінчуються. Відновлення російських сил у повному обсязі, а також підготовка кадрів, щоб виправити всі помилки, допущені в Україні, може зайняти роки. А враховуючи чинні та прийдешні санкції завдання з відновлення боєздатності армії РФ буде тривати ще довше.
Поточний стан справ лякає не лише Путіна, а й решту світу, оскільки подальше падіння російської міці може призвести до ще більш необдуманих дій Кремля. Йдеться про хімічну, біологічну та ядерну зброю, якою Путін та його уряд неодноразово хизувалися.
На думку видання, найкращою стратегією для НАТО зараз було б нарощування потужностей, щоб РФ було важко здобути перемогу навіть у теорії. Це б змусило Путіна і його гнилої армії утриматися від подальших нападів взагалі.
