Швеція оголосила паузу у передачі Україні винищувачів Saab JAS 39 Gripen. І це насправді дуже погана новина, адже навіть невелика кількість таких літаків могла б суттєво вплинути на хід війни у повітрі. Справа в тому, що Gripen має "козир у рукаві", недоступний не лише росіянам, а й навіть американцям.
Нещодавно очільник шведського Міністерства оборони Пол Йонсон заявив, що скандинавська країна отримала від союзників пропозиції щодо призупинення плану з постачань винищувачів JAS 39 Україні: нібито це якимось чином буде заважати постачанням F-16 Fighting Falcon.
Не будемо зараз вдаватись в політичні аспекти цього рішення, тим більше, що деякі з них залишаються за кадром. Краще розглянемо бойові можливості літака, розробленого шведською компанією Saab.
А він, насправді, є дуже цікавим апаратом. При довжині 14,1 метри та розмаху крил 8,4 метрів це один з найменших винищувачів на планеті. Для порівняння, F-16, який теж позиціонують як легкий, має довжину 15,03 м та розмах крил 9,45 м. Базовий Gripen майже на тонну легший за "американця" у версії F-16A (F-16AM/BM, які отримає Україна, є модернізованими F-16A/B).
Завдяки цьому, а також ряду конструктивних особливостей, Gripen може працювати практично в будь-яких умовах: не тільки зі злітно-посадкових смуг поганої якості, а навіть з автомобільних трас. Останнє є тактикою Повітряних сил Швеції, які у випадку війни проти СРСР повинні були максимально розосередитись по всій країні.
Хтось скаже, що F-16 теж не дуже вибагливий літак, однак варто розуміти, що перед Сполученими Штатами, які його створили, ніколи не стояло таких викликів.
Більше того, самі американці вважають F-16 одним із найскладніших в обслуговуванні літаків у своїх Повітряних силах. За словами полковника Морської піхоти США у відставці Марка Канчіана, "для того, щоб F-16 були ефективними, Україні необхідно створити та підтримувати розгалужену інфраструктуру підтримки та логістики". В умовах постійних ударів з боку РФ це буде, щонайменше, важко.
Подивимось на обидва літаки більш детально. Gripen для зльоту та посадки достатньо полоси довжиною менше 800 метрів. У той же час, F-16 не просто потребує повноцінної злітно-посадкової смуги, а й досить вимогливий до її якості: все через низько розташований повітрозабірник, який може засмоктувати сторонні предмети.
Звісно, за все треба платити, тому Gripen загалом має менше бойове навантаження, менший бойовий радіус дії та не настільки потужну РЛС, хоча його радіолокаційна станція PS-05/A здатна виявляти повітряні цілі типу "винищувач" на відстані 120 км. Цього, загалом, достатньо, якщо казати про російські літаки Су-34, Су-30СМ або Су-35С, які досить великі та не мають технології стелс (а отже їх легко виявити).
Однак це все нюанси: тим більше, що сухі характеристики сильно різняться у залежності від версій Gripen та Fighting Falcon. Втім, є один момент, який є дійсно важливим: справа в тому, що JAS 39 має велику перевагу перед F-16, якщо казати про арсенал озброєнь класу "повітря-повітря". Мова про ракету великої дальності MBDA Meteor, носієм якої, на відміну від F-16, виступає шведський винищувач.
Meteor є рідкисним прикладом зброї, до якої фразеологізм "не має аналогів" можна застосувати в повній мірі, причому без усіляких "але". При дальності в 200 км це одна з найбільш далекобійних ракет, а її швидкість становить більше 4 махів (1360 метрів за секунду). Знову ж таки, самі по собі ці характеристики мало про що говорять: існують і більш далекобійні ракети, наприклад, російська Р-37М, дальність якої нібито сягає 300 км.
Головна відмінність Meteor криється у самій концепції.
Справа в тому, що ракета має не тільки активну радіолокаційну головку самонаведення (цим зараз нікого не здивуєш), а й маршовий прямоточний повітряно-реактивний двигун, який дозволяє підтримувати високу швидкість на всій траєкторії польоту до цілі.
На практиці це означає, що ракета може мати практично максимальну швидкість польоту на кінцевій ділянці траєкторії, тоді як звичайні ракети класу "повітря-повітря" з твердопаливними ракетними двигунами швидко сповільнюються на цьому відрізку, через що їх ефективність різко зменшується.
Самі розробники кажуть, що Meteor в 3-6 разів перевершує за своєю кінематикою інші ракети повітряного бою, зокрема, AIM-120 AMRAAM, яка є найбільш потужною ракетою класу "повітря-повітря" в арсеналі F-16. Простіше кажучи, порівнювати Meteor та AMRAAM - це приблизно як порівнювати Lamborghini та Škoda Octavia: може остання і має якісь переваги, однак точно не у швидкості.
Тепер повернемося до літака. Відомо, що JAS 39 є не просто штатним носієм Meteor - це взагалі перший винищувач, до якого інтегрували новітню ракету. Інші європейські винищувачі – Dassault Rafale та Eurofighter Typhoon – отримали цю зброю набагато пізніше і навіть зараз ступень інтеграції до них Meteor викликає запитання (більшою мірою, це стосується Eurofighter). Крім них носієм нової ракети повинен стати американський винищувач-невидимка F-35, однак поки що це лише плани.
Головне питання можна сформулювати таким чином: а чи можливо інтегрувати Meteor до F-16, які отримає Україна? Згадуючи приклад інтеграції бомб SDB та AASM до Су-27 та МіГ-29 Повітряних сил, можна припустити, що нічого неможливого тут немає.
Втім, ані перший, ані другий літаки поки що не отримали навіть старі ракети малої дальності Sidewinder, не кажучи вже про ракету середньої дальності AMRAAM.
Тобто на практиці інтеграція сучасних ракет класу "повітря-повітря" є досить складним питанням, яке навряд чи можна вирішити так же швидко, як і інтеграцію боєприпасів класу "повітря-поверхня".
Та чи говорить це про те, що F-16 не потрібні Україні? Звісно ж, ні. Це надійний та високоефективний літак, який довів свою здатність вирішувати найрізноманітніші завдання. Варто також додати, що F-16 за всі роки побудували тисячі, тоді як кількість носіїв (або навіть потенційних носіїв) MBDA Meteor вимірюється сотнями.
Ракета AMRAAM також довела свою ефективність, однак, на жаль, вона не має концептуальних переваг перед російськими аналогами, такими як Р-77 (РВВ-АЕ/СД), а тому навряд чи стане зброєю game-changer.
