«Ви хоч знаєте, куди їдете?» - з широко відритими очима питає український солдат Андрій, який несе службу на межі між підконтрольною Києву територію і охопленими війною районами на сході.
По інший бік від лінії розмежування похмурий бойовик Артем з підтримуваної Росією так званої «ДНР» проводить свої дні поруч з двома портретами: Володимира Путіна і Рамзана Кадирова. Він допитує всіх, хто приїхав на окуповані території і викликає у нього підозри. Артем розпитує про лояльність до російських терористів, потираючи ніж, причеплений до його лівої ноги.
Читайте такожWashington Post: Росія возить цинкові труни з України, як колись з Афганістану
Війна в Україні триває вже п’ятий рік, а її кінця не видно на горизонті, пише The Economist. Чималий шматок Донбасу лишається під контролем російських бойовиків. 500-кілометрова «контактна лінія», засіяна мінами, розрізає регіон на дві частини. З 2014 році було вбито більше 10 тисяч людей, і кількість жертв продовжує зростати, хоч і повільніше, ніж у минулі роки. На початку цього місяця троє школярів підірвалися на міні. В Авдіївці, яка розташована просто на лінії фронту, навіть останні відносно спокійні місяці здаються зловісними.
«Таке затишшя зазвичай закінчується погано», - каже лікар Ольга.
Переговори про завершення війни поставлені на паузу перед виборами президента і парламенту України. Попри те, що увага світу тепер прикута до чогось іншого, українці досі вважають війну найбільшою проблемою своєї країни, яка переважає над корупцією і вирішенням економічних труднощів. Чинний президент Петро Порошенко використовує гасло «Ми зупинили агресора і захистили країну!». Але мало хто вірить у Мінські угоди, які були підписані в 2015 році і обіцяють особливий статус захопленим російськими силами Донецьку і Луганську. Суперечки навколо їхнього виконання тривають вже кілька років. Україна наполягає, що спочатку потрібно гарантувати безпеку і повернути контроль над кордоном з Росією, перш ніж будуть зроблені політичні кроки з її боку. Росія ж вимагає на затвердженні політичних гарантій для так званих «республік», перш вона поступиться захопленими територіями. Багато хто в Україні вірить, що угода, укладена під час агресивного наступу Росії, насправді паршива. Продовжувати наполягати на її виконанні все одно, що «їхати верхи на мертвому коні».
Читайте такожThe Atlantic Council: На виборах в Україні у проросійських сил немає жодних шансів
У приватних розмовах чиновники визнають, що Мінські угоди не будуть доповнені, розширені чи замінені, поки не буде досягнуто врегулювання. Одне з доповнень, які обговорюються, - це розміщення миротворців ООН. За словами спеціального представника Курта Волкера, кілька країн вже зголосилися відправити свої контингенти на Донбас. Серед них Швеція, Фінляндія, Білорусь, Туреччина і Австрія. Але поки Путін не змінить свою точку зору, нинішнє тління війни буде продовжуватися. Волкер не проводив зустрічей з сірим кардиналом Кремля Владиславом Сурковим з січня. Росія вирішила почекати і подивитися, що буде після виборів, сподіваючись, що в Києві політичний баланс зміниться і владу візьмуть в руки більш лояльні політики.
Хоча поділ Донбасу абсолютно штучний, чим довше він буде існувати, тим складніше буде провести реінтеграцію окупованих районів.
«Сторони, схоже, більше прагнуть зміцнити свої позиції і посилити фізичне відділення один від одного», - йшлося в звіті «Міжнародного кризового центру», який був опублікований нещодавно.
Навіть якщо російські війська відступлять, доведеться зробити певні базові кроки для політичного об’єднання. Але навіть скласти списки виборців буде дуже складно. Понад 1,5 мільйона людей покинули охоплений війною регіон. Перетин лінії розмежування ілюструє те, наскільки Україна і окуповані території віддаляються один від одного. Тим, хто лишає вільну українську територію і їдуть в Донецьк, ставлять штамп в паспорті так, ніби вони їдуть за кордон. І російські бойовики змушують всіх прибулих заповнити так звані «міграційні карти», копіюючи документи, які веде Росія. На захоплених територіях почав працювати оператор мобільного зв’язку під назвою Phoenix, абоненти якого не можуть телефонувати на українські мобільні номери, що досить символічно.
Читайте такожDie Welt: В Україні на кону стоїть вільна Європа
Для мирних мешканців по обидва боки політична гра триває надто довго. Вони хочуть, щоб війна скінчилася з будь-яким результатом. Попри те, що бої тривають, люди чіпляються за радощі нормального життя. Школярі в Авдіївці грають у футбол, хоча зізнаються, що по вечорах досі страшно. В Донецьку комунальники намагаються підтримувати місцеві парки в порядку. А в місцевому оперному театрі почався новий сезон зі спектаклями «Турандот» Джакомо Пуччіні і «Пікова дама» за твором Олександра Пушкіна. Однак, як і у драмі російського письменника, мир для людей на Сході України поки не доступний.
